"Візьми мене, лелеко, На дужі, довгі крила. Полетимо далеко,- Стара в сльозах просила.- Роботи не боюся, В дорозі пригоджуся, Я гнізда вить навчуся, Додому доберуся. "Прощай!" - скажу чужині. У вирії тепліше, Але на Батьківщині Калина червоніша. Як можна порибалить, Коли немає весел… Ніколи вам не бачить, Карпатських дивних весен. Перестаралась, рідні, З бажанням жити краще. Не знала, діти бідні, Що в грудях стане важче. Напевно серце з часом Почало кам'яніти. Воно востаннє басом Хотіло заревіти: "Пустіть мене додому!!!". Як стихло вмить покірно, Бо в панцері міцному Служило мозку вірно. Тепер старече тіло Накази не хвилюють. Дитячі мрії сміло В Карпатах вже мандрують… Летіти ще хвилину. Взяв вітер, як пір’їну… Хай кожен вчить дитину, Любити Україну!"
Дуже дякую за такі теплі слова! Я не очікувала, справді, що зможу написати вірш з формою і душею. Мені допомогла п.Катерина Чумак, без цієї людини моя мрія не стала б реальністю.
Дуже дякую Вам за все! Доречі, довго не могла придумати, з чим її пов'язати.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
