Куди йдемо?

 Quo  vadis?

Камо грядеші?

Іти в Европу ми готові

Та не хватає нам любові:

До неба, що над головою -  

Вже ллє кислотною сльозою;

До річки, що текла віками –

Всю затягнуло болотами;

Нема любові і до поля –

Висмоктують ріпак і соя;

І  до оселі тата й мами, 

Що заростає бур’янами; 

Любові до природи, Бога -

Забулася туди дорога!

Хоч храмів скрізь набудували –

Набожнішими все ж не стали!

30.10.2013р. Пилип  Тихий.