Небо падає, відчуваєш,
Кров все б'є із глибокої рани.
Ти героєм вже нас залишаєш,
Не повернеш ти більше до мами
Ти одягнений, зверху ще маска,
Що від диму тебе захищала
І небесного кольору каска,
Що надійною так і не стала.
Опустилися твої повіки
Так легенько сніжинки лягали,
Ти залишив, залишив навіки
Отакого уже не чекали
Ну, а ви, мабуть, кожної днини,
Коли плачете, то усміхніться
Та згадайте з майдану години
Небо падає, ви придивіться.
Зміст зворушує, але ж потрібно, я думаю, перевіряти грамотність, коли друкуєте: "плачЕте", "чЕкали", крапки, коми теж потрібні. Вибачте за мої "п"ять копійок". Це - просто порада.
Пишуться такі вірші від душі , а правила ... це прийде згодом , як і осмислення ран , і як спогади за тими кого з нами нема , які загинули захищаючи нас . На війні - інші погляди , там більша справедливість ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
