Шляхетних течій та тенденцій -
термінології знайомі.
З брехнею прикрих ексцеленцій,*
поняття хибності вагомі.
Ця доля кожного спізнала,
звела до хати чорним лихо.
Війна нас смертю об’єднала -
й ще зі спини, підкравшись тихо.
Мені родина не пробачить -
якщо прощатиму потворі.
Усіх скоріше хочу бачить,
війни обличчя у покорі.
Як пес сусідський ллє скавчання,
брехню нутром скажену криє!
Під кроки «мінського мовчання»,
з гармати сніг брудноту миє.
Де правда, люди запитайте,
за що нас вивели вмирати?!
Немає правди - пам’ятайте,
бо треба злодіїв до страти.
Доки не встануть на коліна,
тай не признаються у зраді –
не буде вільною Країна,
нам мулять очі на параді!
Шляхетних течій та тенденцій -
термінології знайомі.
З брехнею прикрих ексцеленцій,*
поняття хибності вагомі.
Юрій СЛАЩОВ©12.02.2017
*ексцеленція [величність]
Даруйте,написано під тиском емоцій і натхнення від прочитаного вірша Тетяни Малахової. Ось що пише Тетяна на сторінки у ФБ,
"Цей вірш я присвячую матерям, сини яких загинули на Майдані і на війні. Ці жінки втратили найдорожче за життя - своїх дітей, але не втратили віри в нас і в нашу перемогу. Більш того - вони продовжують виборювати нашу свободу, ставши на місце своїх загиблих дітей-героїв. На цей вірш мене надихнула Надія Гайдук мама нашого захисника Іллі Гайдука, який на початку літа 2014 був на борту того самого ІЛ- 76.. Ось що вона написала мені сьогодні вранці: "Якась є таїна і вона в повітрі і проситься, аби її пізнали, та ми настільки залякані і умноприлічні, що боїмся того. А воно невпинно йде і приближає час ЯВЛЕННЯ. Нам рубали коріння генетики і пам’яті, з нас викорчовували Бога, але від того Він не йде від нас і не випускає з обіймів віри...ми просто летим Йому в Руки, і страшно і швидко, крізь жах і ад червоного диявола......і знаєш, хто дає мені надію? син....він не дає мені плакати, він вселяє мені радість зустрічі і надії...і це станеться тут, на землі..."
Я не здивована, що стільки зла
І ще не збиране каміння -
Авжеж… Століттями Москва
Рубала наші голови й коріння.
Я не дивуюсь, що хабар
Бере суддя попри закони -
Століттями попи і цар
Топили в крові всі кордони
Я не дивуюсь, що «язык»
Несеться вітром мов полова
І начебто скажений бик
Витоптує копитом мову.
Я не дивуюсь, що краде
Чиновник пенсію у баби
І що негідники… цабе
Приперлися до залу Ради.
Я не дивуюсь, що товпа
На гасла проміняла мозок,
Що жінку прив’язали до стовпа
І став кумиром відморозок.
...Я вражена, бо двоголовий кат
Біжить назад, зронивши вила,
І міцність стовікових ґрат
Руйнує українська сила!
Я вражена - царя загнали в кут,
Здуває щоки путінськая арта,
І полетів російський культ
Кудись униз, в далекий Тартар…
Я вражена… злетів хомут
І ворога чекає кара!
…Неначе хлопчики із Крут
Спустилися до лав «Айдару».
Я вражена, бо став юнак,
Вчорашній менеджер, солдатом.
І це, напевне, Божий знак –
Нас вже ніколи не здолати.
Нехай іще багато зла
І ще не збиране каміння,
Іде у небуття Москва
І день за днем міцнішає коріння!
Тетяна Малахова
| 
у Вас 
0
