Гей, ружова мо'я мова,
Мо'я мова з-піді Львова,
Ружова, ружова,
А ше, вуна- ґранатова,
Така субі ґранатова,
Мова з-піді Львова.
А, ше мо'я мова- синя,
Як те небо в Україні,
Синя, синя й жовта,
Як цьвітки` жовті на полі,
З-під Рави чи Жовкви.
Мо'я мова - дужи про`ста,
Проста, биз кривляня,
І ни кажут в мої мові
"Єлєна" чи "Ваня".
Мо'я мова -ду розмови
Абу ду бесі'ди,
І гуворат на ні кyлишні сусіди.
- Як ся маїте, кульори мого першукраю?
Слава Богу, шу на мові я ще рузмувляю.
Їван Питришин
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас