Республік менует. Гопак народовладдя.
Обскубані вожді, розлючена юрба.
Настирливість гієн – для успіху знаряддя.
Від покидьків чекати гідності хіба? Сверблячка правникам у задньому проході:
Вони крапають конституцій глум.
Народ приймає всі (та як завжди в природі.
І літо і весна, і жовтня тихий сум). О простір древніх веж, відновлених, як шинки,
Де п’є трунок пінява вбогих міст,
По спалаху надій справляючи поминки,
Вітаючи ковтком смердючий падолист. І черева масні, і виразки горлянок,
І вундеркіндів вишуканий смак, –
Все глипає лайном, все кидається в танок
Звичайних глитаїв, ошатних вовкулак.
| 
та
у Вас