Вовчий білет

* * *

Вітрами дощі постирали.

Скоцюрбили небом ковіньку.

Накрали і кривди, і правди.

І зради наїлись по вінця.

І ось на задрипаних бентлі

Ще возять знервовані брехні.

Поцуплений кубок у Стенлі

Ховають у звивинах темних.

То, може, найбільший злочинець -

Сліпець у колгоспній коморі?

Його вже ніхто не відчинить,

Як тінь не розчиниться в морі.

І манить Париж на Багами

За вовчий білет для трамвая.

І нащо нам жити з богами,

Коли їх у нас не буває...