Люди пишуть про мрії, Про весну, про кохання! Люди пишуть про вічність, Про любовні зітхання! Люди пишуть, сміються, Люди в небо злітають! І думки в них не б'ються, Наче горя не знають! Як багато друзів - поетів – Пишуть палко, без болю! Наче в звуках кларнетів, Всіх оспівують долю! А мені так не пишеться, Не йде слово під руку! Щось граніт той не кришиться, Все думки льнуть про муку! Мені хочеться більше писати, Про тяжкі наші будні! Про залізні на долі грати, Про нелегкі думки по-полудні! Мені хочеться палко кричати, Про брехню, нас якою годують! Моє єство не хоче мовчати, Як злодії народ мій мордують! Мені хочеться голосно крикнути, Молодим хлопчакам, дівчатам! Не давайте злодіям зникнути – Дайте кожному з них по гратам! Не чекайте від них добра – Не дадуть вони вам зарплату! Нема людського в них нутра, Не заселять вони вас в хату! Не дадуть вони вам своїх – Народити дітей гарненьких! Невідоме їм слово – гріх, Та забули вони про неньку! Так і будете до сивини – Прикрашати злодійські будні! Від станка , навпрямок до труни, Вас відправлять погані трутні! То ж беріть, молоді, скоріш, Віжки в руки, беріть залізно! Рвіть злодіїв, як той спориш – Рвіть сьогодні – бо буде пізно!
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2729 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
