АДАМ І ЄВА

Адам і Єва

«Он яблуко червоне та рум’яне,

Скуштуй його, і добре раптом стане,

Воно таке солодке… Ну ж бо, з’їж,
Зірви його із яблуні хутчіш».

Спокуса манить – яблуко зриваю,

Ніхто ж мене не вижене із Раю,

Це ж не десятий, це мій перший гріх,

Тож я згрішу нових заради втіх.

Приємний смак, миттєва ейфорія,

За це втрачаю все, про що я мріяв,

Мозолі вкриють шкіру білих рук,

Жона народить крізь тортури мук.

Мораль життєва: й досі поміж нами

Існують «єви», змії та «адами».