Іван Петришин
Католицьке Різдво, діти...
Католицьке Різдво, діти-
раді дарункам- шум,
цяцьки- поміж малих дум,
але в очах їх - сум:
далеко від рідних, від батьків,
ві'дстань, немов на п`ять віків:
-коли вже поїду додому?-
крутиться думка настирна малому.
а, той не витримав, розізлився-
б`є кулаками об стіну',
оголосив усім непокори війну':
- я не хочу тут бути! хочу - до мами!
дивиться на дорослиx так, мов би ті- хами.
хоче собі заподіяти шкоду,
готовий тікати- весь у пориві-
ні! не усі діти- плаксиві!
він ридає з надривом, бeз спину,
б`є ногами, напружує спину,
наче незламну спружину-
"зупинись! не плач! перестань!
втихомирся. не роби собі боляче"-
він не тямить, а око, мов во`ляче,
дивиться в стелю без тями-
усі знають: він хоче до мами...
його тримають дорослі руки-
страшно дивитися на його муки-
йому не- до розваг, не- до науки,
він - наче розп`яття, не- дитя у колисці,
вип`ячує груди, м`язи і кисті...
не розуміє, не тямить хлопчина:
усім відома справжня причина-
"будь ласка, хлопчику, заспокійся,
не пручайся, затихни, перестань-
своєї голівки не порань.. "
пручається, наче поранена лань...
- одного дня, ти поїдеш до неї
назавжди. прошу` тебе, почекай,
коли- я не знаю, але обіцяю,
що станеться це безперечно,
малий, так вести себе недоречно..."
підкладує руку під тім`я людина:
лежить, як розп`яття, дитина
на Велике Різдво повечір`я,
десь чекає його подвір`я,
буде все добре- треба терпіння,
люди дорослі, вам треба вміння
бачити право малої дитини...
нині, Ісусові Уродини.
Іван Петришин
|