ВТІКАЧ
До втеч я змалку здатний був, Тікав до моря і до лісу. Скарбів ніяких не здобув, А неприємностєй - до бісу. І в дитприймальники мене, І в дитколонії - за грати, Та у душі було одне: Вловити мить - і знов тікати. Йшов диким степом - напрямки, Вночі минав ліса і села... Ніколи вже не буть таким: І відчайдушним, і веселим, Не повернути тих часів, Дитячих, пристрасних, голодних, Долати вніч глухі ліси І заглядать за край безодні. Уважно лікар подививсь, У рлздумі потер долоні: Шановний, в вас високий тиск, Артеріальний і у скронях. Ват треба серце берегти, Себе у спокої тримати... О, Боже1 - Як мені втекти, Бо знов на вікнах бачу грати. Та схаменувсь - Куди це ти ? Поводишся немов дитина. З тюрми ще можна утекти, Та не втекти із домовини 1992.
Додав: вершник (03.05.2012)
| Автор: © Юрій Іванов
Розміщено на сторінці : Вірші про дитинство
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 4550 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Совість завжди не була в пошані, особливо у важкі часи.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА