Чт, 21.11.2024, 22:01
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Свій День народження ...
Всего ответов: 464

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про дитинство
 

Перший сніг

- Одягайся тепліше, - наказувала Оленці зранку мама. Сьогодні на вулиці сніг.
- Сніг?! - засяяло щастям лице дівчинки.
- Так, сонечко, сніг. 
- І ми зможемо зліпити снігову бабу?
- Ні, маленька. Це ж перший сніг. Він мокрий і не такий липкий як зазвичай. 
Дивлячись на розчароване лице донечки, матуся поспішила пояснити, - Це один із перших посланців Зими. Так вона сповіщає про свій прихід, про те що йдуть морози і сніги. Осінь вже позаду, сонечко.
- Правда? – засяяли очі у Оленки.
- Звісно. Так що якщо ти хочеш побачити перший сніг, то гайда збиратися. 
- Я зараз, швиденько, - сказала дівчинка і поспішила до себе у кімнату.
Гольф, тепла кофтинка, штанці, курточка, м’які черевички, а ще, ще ж рукавички не забути!
Коли вийшли з під’їзду - затамували подих. Подвір’я було не впізнати!
Вчорашній сірий асфальт сьогодні став сліпучо-білосніжним. А дерева?! Вони були неначе з казки про снігову королеву: білі-білі, і всі у хутряних шатах.
- Мамо, мамо, поглянь, - показувала Оленка догори. Туди, де з велетенської небесної подушки, сипалися на землю снігові пір’їни. – Ти лише поглянь, мамо, які вони всі гарні!
- От же ж ти, моя снігуронько, - посміхнулася матуся. 
Як всі діти люблять зиму – подумала. Я теж в дитинстві так чекала її приходу, - пригадала.
А Оленка підняла догори руки і заспівала:

Дуй, Мороз, у свій ріжок,
Покривай дерева.
Падай, падай сніг, сніжок,
Ти нам дуже треба..


- Гарна пісня. Ви її у школі вивчили? – запитала у доньки мама.
Але Оленка так захопилася, що навіть і не почула запитання. Дівчинка кружляла під снігопадом:

Нехай діти у дворах
Граються у сніжки,
А малеча у садках - 
Оленям ліпить ріжки...
Дуй, Мороз, у свій ріжок,
Покривай дерева,
Падай, падай сніг, сніжок,
Ти нам дуже треба!


Такі рідні ці слова, такі знайомі, - мама Оленки ніяк не могла пригадати, звідки знає слова цієї пісні.
А Оленка продовжувала танцювати разом з пухнастими сніжинками. Повз неї і її маму йшли люди, але кожний, хоча б на мить, та зупинявся. Дорослі і діти підводили погляд до неба. А звідти щедро падав сніг. Перший сніг поки ще старого року...

Дуй, Мороз, у свій ріжок,
Покривай дерева.
Падай, падай сніг, сніжок,
Ти нам дуже треба!


- Добрий ранок, мої красуні, - пролунав поряд голос Івана Семеновича.
- Татко, - щасливо обійняла батька Оксана, мама Оленки.
- Дідусю! – кинулася обіймати дідуся внучка.
- А я здалеку Вас впізнав, - проказав Іван Семенович. – Ти ж така сама дзиґа колись була, - посміхнувся до дочки.
- Ти про що зараз, татку?
- А ти не пам’ятаєш себе малою? – з подивом поглянув на доньку. Бачачи, як зніяковіла його Оксана, пояснив, – Коли ти була такого віку як Оленка, ми завжди ходили зустрічати перший сніг. А як ти любила ловити в долоні сніжинки!..
Оленка з мамою аж роти пороззявляли від цікавості.
От звідки ці слова! - пригадала доросла Оксана. - Дуй, Мороз, у свій ріжок, покривай дерева. Падай, падай сніг, сніжок, ти нам дуже треба... Це ж пісня з мого дитинства! Але, звідки її Оленка знає?
- Це я її навчив, - хитро підкрутив свій вус дідусь. А потім взяв своїх дівчат за руки і всі дружно закружляли під снігопадом.

Перехожі радісно посміхалися. 
Всі вітали один одного з першим снігом.


________________

* анімаційна картинка взята із сайту Ольги Бор.


Додав: natalya-gurkina (21.11.2008) | Автор: © Наталія
 
Розміщено на сторінці: Вірші про дитинство

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3495 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
avatar
1 Szlachtycz • 16:53, 21.11.2008 [Лінк на твір]
Дуже гарно і приязно написано. Перший сніг, це як перша любов. У пам*яті на довго залишається. Дякую Вам, Пані Наталю. Добра бажаю. Хай Щастить! " 5! " .
avatar
Дякую Вам)))))))
avatar
0
3 spydut • 07:31, 13.08.2021 [Лінк на твір]
і під снігом є тепло


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz