Моя дорога в школу
Медленно падает белый снег Я иду по заснеженной улице, Школа! Как прекрасна она В эти тихие последние месяцы Открываются двери и я захожу В хорошо знакомый мне класс, И склонясь за партой над книгою И повторяю «Петра» Вдруг заходит учитель Близкий, родной, дорогой - Здравствуйте дети, садитесь Так начался урок Быстро проходят годы А еще быстрее проходят дни, Сколько же мне осталось Сидеть на этой школьной скамье Да, совсем не много Время бежит не ждет Скоро закроются двери Прозвенит последний звонок Как жаль расставаться мне с Вами Мои дороги друзья Дорогие мои одноклассники И родные учителя Как же забыть те глаза Которые недосыпая Склонясь над тетрадкой моей Долго ее проверяли Никогда не забуду я Вас Благородную Вашу работу Вашу ласку и теплоту Материнскую Вашу заботу Леонтьева В.П. 11 клас (1970г)
Додав: Valentuna (05.09.2014)
| Автор: © Валентина Петрівна
Розміщено на сторінці : Вірші про дитинство
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 2918 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): спогади , школа , дитинство
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА