а я була тоді малям, все гризла, що знайду. за мить я тут, за дві я там, сама гулять піду. ламала братові машини, кота за хвіст тягала. і крала в тата нишком шини, "То він,"-тоді казла, і пальцем тикала на брата. ой, діставала я від тата. а далі плакала, сміялась. цукерки я просила. і за гусьми тоді ганялась. і на руках носила маленьке, біле кошеня. ягаля я повсюди. і гризла я сухе зерня - сміялись з мене люди. "ото мале, ото дурне"- а мої очі сяють, у мене щастячко мале, ну а вони не знають. а я їм ніжно усміхалась, несла те кошеня. а моє серденько не зналось, що кошеня - то я. таке беззахисне мале - торкнутися аж жаль. кумедне і таке смішне - а на душі печаль. Чому сміються з мене? я не така як всі? я у долоні зерня даю. вони ж, як псів, цураються, женуть від себе. а я дивлясь на них очма синіми так твердо "ненавиджу я всіх". тікаю, а у слід лиш сміх - "ненавиджу я всіх". я бігла полем, спотикалась, тримавши кошеня, а я слізьми вмивалась... а я була малям
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
