Я з гори мчу на санчатах Прямо в Кашенський ярок.* На горі лишились хати, А попереду — пеньок. От біда! То що ж робити? І праворуч — там рівчак, Ще й хтось нору встиг прорити. Як же я злякавсь однак! Дуже страшно! Не до сміху. Будь що буде! Караул! Може це комусь на втіху? Бах! Пеньок і я — впритул! Відкриваю очі й бачу, По снігу біжить «пеньок» — Чорний пес сусідський «Мачо», Санки ж з’їхали в ярок. *** Я в снігу загруз по плечі, Відкопав мене Микола. У ярку з тих пір, до речі, Не катався більш ніколи.
*Кашенський ярок — улюблене місце відпочинку мешканців мого селища
Цей віршик і справді подобається не тільки дітям, а й дорослим. Вони ж з дітьми і самі там катаються! ***Дякую Вам за теплий відгук. Трохи прихопило мене, тож я поки що мовчу. Не можна бути довго біля комп'ютера. Сподіваюся, що скоро повернуся. Бажаю успіхів, добра і МИРУ!
Дуже дякую, пані Таміло, за відгук. Приємно! Хай Вам щастить! :roze:
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
