Зимові спогади

Як біло, чисто скрізь і гарно,

Мов спокій сам прийшов до рук.

Мені пора ця, як лікарня

Від болів всіх моїх і мук.

Мені це видиво зимове

Воложить очі, наче дим.

Заплющу їх на мить – і знову

Себе я бачу молодим.

Несуся з гірки на санчатах

По насту грубому у яр.

Туди, де річки теплий кратер

Тумани зводить аж до хмар.

Туди, де в сонця позолоті

Гойдає вітер комиші.

Де сміхом вилити скорботу

Вдається легко із душі.

Туди, де лід, як бинт на рану,

Поклав вздовж берега мороз.

Туди, що в споминах не тане,

Що в пам'ять міцно уплелось.

Туди, чому колись був свідком,

Що часто бачиться тепер.

Зірчасту інею борідку

Зі скла донині час не стер.