Як хочеться вернутися у час, Де ми для вас були іще малеча, Де дзвоник продзвенів у перший раз, І Юлю Дзядикевич ніс на плечах. Батьки купили форму, зошит, ручку І впевнено відправили сюди. Хто в п’ятому став схожим на заучку, Хто генієм став тільки рік тому. Усі ми діти, всі випускники. У кожного сім років за плечима. Всі виросли, тож дядечки й тітки Прощаються вже з вами за дверима. Лиш в спогадах дитинством смакувати З горнятком кави будемо завжди, Лишаєм вам жагу перемагати І без упину бігти до мети. Батькам уклін, що виховать зуміли І без вагань в гімназію віддали, Що сум ділили з нами і раділи За всі в журналі виведені бали. А вчителю? А вчителю і слів Забракне в мові, щоб сповна віддячить За вкладене на протязі років, За все, що зараз так багато значить! Мій вчителю, за все твоє терпіння, За нерви всі і голосові зв’язки, Я обіцяю зжити покоління Для гордості твоєї без поразки!
Люда! Ти умниця, що торкнула цю ТЕМУ. Вона повинна зачипити кожного.Колись отут, це з вами сталось,Чи є щось інше схоже на таке,Воно з вершин вам сяйно посміхалось,незмірно чисте ніжне і мяке. О час років шкільних блаженних, пора подій зі сміхом та плачем, Вони летять до мрій своїх шалених, лишив життя безжурне за плечем. СПАСИБІ.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
