Мене у дитсадочок привели, Не запитали,навіть,чи вже хочу, Хоч все казала мамі:-Ні,ні,ні! А мама, -що їй голову морочу. Залишили мене у дитсадку, Навколо галас,марні сподівання, Що десь куточок тихенький знайду Та буду слухати пташині щебетання. Ну ось, уже й підбігли дітлахи, Такі ж як я,маленькі і плаксиві І наша вихователька прийшла, А очі в неї добрі і красиві.
Від автора: Хлопчику чи дівчинці, Що живуть далеко, Вранці цього віршика Принесе лелека. Хтось його дитині. Звісно,прочитає, Хай щасливе й радісне Дитинство триває.
Дякую вам,за ваш відгук.Багато хто знає як болісно віддавати свою дитину в "чужі руки,"дуже важливо, щоб це була сердечна,добра людина до якої тягнуться діти,тоді це не буде травмою для дитини і для батьків також,про що і написано в цьому вірші.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
