Шлях згубився в траві, у високих зелах, Де порожнім хатам снять зимові свята. Без чобіт і підків тяжко журиться шлях, Над спустілим селом тільки птах проліта. Лише в серпні, коли дозріва виноград, По бур’яну, покритому пилом, старий Повертається ґазда в занедбаний сад, Грона стиглі збирає і плаче сумний
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас