Це був день і не день- круговерть,
Так втомились мої бідні ніжки:
Стільки справ, що аж круть, і аж верть...
Ще у мрії літати на... пішки.
І ходити там вище всіх гір,
Де стежини, мов вектори долі,
Водограєм звучить Синєвір...
Але щось поверта мене долі.
В хаті сміху і звуків на смак
- Донь, тут форте заграй, -- тут піано...
І тримай ще смичок ось так...
Хто там бамкав на фортепіано?!
Відкривай-но вже ротик мерщій!
Хто не хоче тут їсти мій борщик?!
Годі плакать, маленький плаксій...
На балконі наш котик збив горщик...
Не сваріться вже, братики, годі!
Ти сестричці цукерочку дай -
Були щирі всі в нашому роді...
Гей, синаш, ти чого? -Не страждай !
Знаю дійсно- вона тебе любить.
Цілий день з неба лл"ють потічки...
Хто ж мене пригорне, приголубить?-
Бо щось теж на душі колючки.
Промовляє з куточкa ікона,
По- народному проста така...
-Всю роботу не зробиш доскону-
треба встигнуть величне- ось так.
Суєта й метушня поза мною,
З-перед мене- дзвінки голоси...-
Я цей день у часі не подвою,
Хоч бери і себе відпроси
Від щоденної хатньої справи,
Від кухонного, в сніг, рушничка,
Від тарілки і, навіть, від страви,
Від прозорого домовичка.
Вже й пилюку всю здмухує протяг,
В моїй хаті страшне торнадо-
В нім ляльки і мя"чі он, і потяг...
Запросити б до хати Ладо...
Галасливі дитячі забави
враз притишкнуть від ладного співу...
Діти слухають казачок барви
і я ловлю хвилину щасливу.
| 
у Вас 
0
