Я вже прийшла,тому звикай, Не мутушись,не проганяй Я не сама цього бажала, Доля твоя мене прислала. Кажеш,не я у тебе в подумках жила Знаю,ти не мене чекала Та швидкоплинно минув час, Не наздогнати ,не вернути мрії Немає вибору в нас прозапас, Тепер лиш у мені твої надії. Знайди в цьомУ якусь ти благодать, Бо там де я тиша і спокій, Не турбуватимуть дзвінки і кроки. Не плач,сліз не люблю! Це невдячність,я ж про тебе дбаю І відданість завжди убережу, Твій спокій,ніби рай оберігаю Навіщо?-кажеш й знову сльози ллєш. Ну як "навіщо",це моя робота, Зі мною ти спокійно поживеш, Навколо підлість,заздрість і німота... То ж не шукай у щирості сердець, Які взаємністю озвуться, Відкритість в людях зникла нанівець, Очі презирством і лукавістю сміються. Чого мовчиш? Недовподоби ,знаю,це Та що поробиш,так життя звернуло І не пригадуй в споминах про те, Як то колись не так все було. Не хочеш,кажеш,жити так? Зажди,а цьОго вже казать не треба, В людини в будь-які часи Повинна бути у житті потреба. То ж заспокойся,подружко,сідай На дворі вечір,в чашках наших чай, Лиш ти і я та охоронці наші - спокій ,тиша. Не плач,тебе вже не залишу, Яким дано тобі Життя -таким сприймай.
| 
у Вас 
0
