любить вона невидимі слова,невидимі думки, не почуті ніяк, не почуті ніким, виложені,залишені їм,як слід пустий,забутий не відчутий.. в тих словах стільки сил.. скільки вкладено душі, вона одна сидить у тишині.. думки її лиш прикуті до весни до тої що могла та не змогла, віддати їй життя віддати їй себе, вона одна і більш нікого там нема з усім, сльоза та чи винна в цім вона? замучена,сумна сльозами... чомусь котяться сповзають по щочках, а щочки намокшії росою марною, покрились сілью й болем, і для чого? і для чого,не карайся так! побачиш ще прийде весна до тебе, та що змогла тебе кинути у небо. пише вона лиш ті слова спліта у речення, пише вона ті слова невидимі слова де весна,де вона з головою у ній! у тій що прийшла та не забрала...
Своєрідний вірш, трохи важко було читати, слідкуй за формою вірша - ритм (наголоси) і розмір (кількість голосних букв у рядках) - воно повинне поєднуватись у якусь закономірну структуру... Поважаю Ваші почуття у невидимих словах -
дякую за оцінку! завжди пишу що думаю,а якщо це вірші то проникаюся чимось і виливаю все у рядки навіть якщо вони не зовсім змістовні проте хочеться писати..
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
