Вона недавно провела чоловіка на роботу. Спати вже не хотілося. Старший син ночував у бабусі, а менший от-от прокинеться і тоді почнуться турботи. Він справний хлопчик. Спокійний і апетитом не страждає. Вона лежачи, уявляє собі, як принесе його до дитячого кабінету на огляд і зважування, адже йому вже двадцять сім днів - скоро місяць, і всі будуть дивуватися, який у неї красень. Аж, раптом, чується їй якийсь незвичний звук з ліжечка дитини. Вона підхоплюється і кидається туди. Те, що вона побачила, приводить її в жах. Вчора вложила спати здорову, рожевощоку дитинку, а сьогодні лежав перед нею не її хлопчик. Личко було землистого кольору і дихав він так, наче риба, котру витягують з води. Часу на роздуми не було. Вона кидає на плечі пальто, поверх нічної сорочки, вступає, босоніж, в чоботи, загортає дитину, і мчить мокрим, листопадним ранком в лікарню, благо, що вона не далеко. Цю ніч, на її щастя, чергувала педіатр. Перед відходом передивлялася історії хвороби дітей, тому й затрималася. Вона без зайвого слова прийняла дитину тільки, глянувши на нього, похитала головою… спитала: - Коли це сталося ? Жінка говорила, що все сталося в одну ніч, але їй не вірили, ні лікарі, ні медсестри, які були скликані негайно сюди. Дитину забрали в окремий кабінет і, що там було, і що робилося жінка не знала. Вона стояла біля одвірка цього кабінету і на неї ніхто не звертав уваги, тільки зрідка, хто звідти виходив, кидав на неї гострий погляд. Вона стояла і нічого не бачила, тільки жадібно ловила звуки, серед яких не було її рідного. Саме тоді до неї прийшла молитва і вона, склавши руки на груди - молилася, здавалося, говорила з самим Господом Богом… просила:
- Господи, дай сили моїй дитині викарабкатися з того лиха! Він ще такий маленький. Скільки він тут прожив?... Ще не побачив життя з його красотами, ще не зустрічав світанків, не знає, що таке тихі вечори, що таке втома від роботи. Ще не зазнав радості любові і не почув дитячого сміху… Господи, невже це все омине мого сина?!! Вона, ніби опинилася в іншому просторі. Все здавалося безкрайнім і було укутане у м’який, білий туман. Співрозмовника не бачила, але було відчуття, що її чують, і вона благала, переконувала, що не треба забирати дитя від неї, що вона дуже просить за його маленьку душу, змилуватись і дати допомогу. Пам'ять не може встановити, як і коли, але перед нею раптом постало запитання: - Скільки дати йому часу?
І, вона захвилювалася… Кидалася в розпачі від одної дати до другої. П'ятнадцять – ні ще дитина, вісімнадцять - ні, двадцять п’ять – ніби вже дорослий, але в останню секунду вона подумала, що в тридцять, вже можна побачити все, або принаймні все… Так! Тридцять! В цей час відкрилися двері кабінету і її запросили. Те, що вона побачила, заставило її ще раз жахнутися. З учорашньої дитини не залишилося нічого. На столі лежало все сколоте синьо-жовте тільце дитини, ледь прикрите пеленочкою, і нагадувало пуголовка. Великий, здутий животик і тоненькі ніжки, але, попри все, дихання було спокійне і рівне. Усіх хто навідувався цікавило тільки чи живий… Потім було лікування… Хворів він часто, але й поправлявся швидко, і всі лікарі, як на заказ, твердили одне, він поправився тому, що мав добрий апетит і карі очі. Потім, як і у всіх, були різні життєві миттєвості, гарні і не дуже… Після армії син оженився, родилася онучка, а життя підкидало все нові, і нові проблеми, і в цьому життєвому круговороті минуле все згладилося, і навіть не нагадувало про себе. Сьогодні згадалося все… Сьогодні вона проводжала свого сина в останню дорогу… Йому виповнилося рівно тридцять… Дане слово було дотримане…
Чула схожу на цю історію, тільки там була хвора дочка, а жінка випросила їй життя на певну кількість років, протягом яких дитина мучилась тяжкою недугою, і мати думала, чи добре вона тоді зробила, коли вимолювала для дитини життя - життя сповнене тілесних і душевних мук... <br /> Недарма кажуть, що коли молишся, просити треба "... та хай воля буде Твоя, а не моя..." Але серце материнське можна зрозуміти...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
