Вт, 05.11.2024, 15:57
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Сила молитви...

      Вона недавно провела чоловіка на роботу. Спати вже не хотілося. Старший син ночував у бабусі, а менший от-от прокинеться і тоді почнуться турботи. Він справний хлопчик. Спокійний і апетитом не страждає. Вона лежачи, уявляє собі, як принесе його до дитячого кабінету на огляд і зважування, адже йому вже двадцять сім днів - скоро місяць, і всі будуть дивуватися, який у неї красень. Аж, раптом, чується їй якийсь незвичний звук з ліжечка дитини. Вона підхоплюється і кидається туди. Те, що вона побачила, приводить її в жах. Вчора вложила спати здорову, рожевощоку дитинку, а сьогодні лежав перед нею не її хлопчик. Личко було землистого кольору і дихав він так, наче риба, котру витягують з води. Часу на роздуми не було. Вона кидає на плечі пальто, поверх нічної сорочки, вступає, босоніж, в чоботи, загортає дитину, і мчить мокрим, листопадним ранком в лікарню, благо, що вона не далеко. Цю ніч, на її щастя, чергувала педіатр. Перед відходом передивлялася історії хвороби дітей, тому й затрималася. Вона без зайвого слова прийняла дитину тільки, глянувши на нього, похитала головою… спитала: - Коли це сталося ? 
     Жінка говорила, що все сталося в одну ніч, але їй не вірили, ні лікарі, ні медсестри, які були скликані негайно сюди. Дитину забрали в окремий кабінет і, що там було, і що робилося жінка не знала. Вона стояла біля одвірка цього кабінету і на неї ніхто не звертав уваги, тільки зрідка, хто звідти виходив, кидав на неї гострий погляд. Вона стояла і нічого не бачила, тільки жадібно ловила звуки, серед яких не було її рідного. Саме тоді до неї прийшла молитва і вона, склавши руки на груди - молилася, здавалося, говорила з самим Господом Богом… просила: 

  -  Господи, дай сили моїй дитині викарабкатися з того лиха! Він ще такий маленький. Скільки він тут прожив?... Ще не побачив життя з його красотами, ще не зустрічав світанків, не знає, що таке тихі вечори, що таке втома від роботи. Ще не зазнав радості любові і не почув дитячого сміху… Господи, невже це все омине мого сина?!! Вона, ніби опинилася в іншому просторі. Все здавалося безкрайнім і було укутане у м’який, білий туман. Співрозмовника не бачила, але було відчуття, що її чують, і вона благала, переконувала, що не треба забирати дитя від неї, що вона дуже просить за його маленьку душу, змилуватись і дати допомогу. Пам'ять не може встановити, як і коли, але перед нею раптом постало запитання: - Скільки дати йому часу? 

    І, вона захвилювалася… Кидалася в розпачі від одної дати до другої. П'ятнадцять – ні ще дитина, вісімнадцять - ні, двадцять п’ять – ніби вже дорослий, але в останню секунду вона подумала, що в тридцять, вже можна побачити все, або принаймні все… Так! Тридцять! 
     В цей час відкрилися двері кабінету і її запросили. Те, що вона побачила, заставило її ще раз жахнутися. З учорашньої дитини не залишилося нічого. На столі лежало все сколоте синьо-жовте тільце дитини, ледь прикрите пеленочкою, і нагадувало пуголовка. Великий, здутий животик і тоненькі ніжки, але, попри все, дихання було спокійне і рівне. Усіх хто навідувався цікавило тільки чи живий… Потім було лікування… Хворів він часто, але й поправлявся швидко, і всі лікарі, як на заказ, твердили одне, він поправився тому, що мав добрий апетит і карі очі. Потім, як і у всіх, були різні життєві миттєвості, гарні і не дуже… Після армії син оженився, родилася онучка, а життя підкидало все нові, і нові проблеми, і в цьому життєвому круговороті минуле все згладилося, і навіть не нагадувало про себе. 
     Сьогодні згадалося все… Сьогодні вона проводжала свого сина в останню дорогу… Йому виповнилося рівно тридцять… 
Дане слово було дотримане…

[/size][/size]

Додав: Asedo1949 (11.11.2012) | Автор: © Чумак Катерина.
 
Розміщено на сторінці: Проза, Метафізика

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2420 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
avatar
1 Oksana • 17:23, 11.11.2012 [Лінк на твір]
мороз по шкірі...
свого часу я теж дала одну обітницю, але не змогла цілком її дотримати... пожинаю плоди... все справедливо...
avatar
2 oduvan4ik • 00:28, 12.11.2012 [Лінк на твір]
Моторошно...Дане слово дійсно має вагу.І за своєрідний аванс,який дає нам життя,треба розплачуватися... smile 91_smile-13 55555
avatar
3 Davudenko • 21:43, 12.11.2012 [Лінк на твір]
ВЕЛИКА СИЛА МОЛИТВІ 55555 hands hands hands
avatar
4 Адель • 21:25, 20.11.2012 [Лінк на твір]
Чула схожу на цю історію, тільки там була хвора дочка, а жінка випросила їй життя на певну кількість років, протягом яких дитина мучилась тяжкою недугою, і мати думала, чи добре вона тоді зробила, коли вимолювала для дитини життя - життя сповнене тілесних і душевних мук... <br /> Недарма кажуть, що коли молишся, просити треба "... та хай воля буде Твоя, а не моя..." Але серце материнське можна зрозуміти...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz