Коментувати також можна з та

Чт, 03/12/20, 12:16
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [978]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [130]
Аудіовірші [49]
Українцям [2494]
Вірш-пісня [525]
Вірші про Україну [1405]
Вірші про рідний край [771]
Вірші про мову [163]
Збірки поезії, поеми [111]
Абетка [22]
Акровірш [31]
Байка [88]
Загадки [15]
Верлібр [141]
Елегія [50]
Історичні вірші [279]
Вірш-усмішка [971]
Вірші про сім'ю [387]
Вірші про рідню [141]
Вірші про жінок [649]
Вірші про чоловіків [101]
Вірші про військових, армію [187]
Вірші про Перемогу, війну [306]
Вірші про кохання [3227]
Вірші про друзів [707]
Вірш-казка [128]
Казка (проза) [26]
Проза для та про дітей [18]
Вірші для дітей [313]
Вірші про дитинство [318]
Вірші про навчання [57]
Вірші про професію [79]
Вірші про eмiгрантів [144]
Вірші в перекладі [628]
Вірші про свята [193]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1175]
Вірш-тост, вірш-привітання [92]
Для мене поезія - це [185]
Поети [265]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [22]
Релігія [271]
Щастя - ... [563]
Жінка - ... [250]
Життя... [4013]
Філософам [1248]
Громадянину [823]
Метафізика [142]
Опитування для Вас:
Ваша стать:
Всего ответов: 492

І як без статистики?
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Щось більше ніж слова
Маленька альтанка скупо мерехтіла останніми посмішками вечірнього сонця. Не надто знайоме але і не надто чуже місце на вістрі безлюдної вулички вперто підслуховувало сутінки. Це був один із тих жовтневих вечорів, коли наперекір пересторогам і обов’язкам хочеться зануритись в тишу. Я проходила мимо альтанки навіть не запримітивши його, цього підозрілого шороху, що натягував стомлену сутінь, як тятиву. За мереживом вицвілих арабесок хтось був. Присутність сторонньої людини трішки розбавила мою розмріяність, і за неписаними законами інтуїції я попростувала на звук.
- Когось чекаєте? – чесно зізнаюсь, привітання пролунало аж надто нахабно, порушивши і так нетривку ілюзію спокою незнайомки.
- Не зовсім. От тільки шкода.
- Шкода, що я зіпсувала вам ідилію самотності? Прошу вибачити, я вже йду.
- Та ні, стривайте. Дослухайте, якщо ваша ласка. Шкода, що мені вже немає кого чекати.
- Доста прикро. Вам не болить, коли ціляться у ваші думки, посягають на простір для роздумів?
- Аж ніяк.
- То я матиму за приємність продовжувати. Знаєте, у нашому розтермосаному світі зберігається лише один ланцюжок, що скріплює думки, мрії і випадкові миттєвості.
- Почуття?
- Занадто мінлива грань людяності.
- Мораль?
- Ні, мораль – це наша незнайдена чаша Граалю.
- Ваші аргументи заводять мене у глухий кут. Що ж це?
- Культура. Останній незнесений постамент духовності, який дає змогу насолоджуватись усвідомленням того, що ти людина. І робить це у повній мірі, адже одночасно не дозволяє опускатись до тваринної сутності і по клаптиках розбудовує свідомість. Але і це у нас відбирають…
- Смію заперечити. Культура – єдине надбання людства, що не підлягає оплаті і належить кожному, хто її прагне. Як же це можна відібрати?
- Елементарним чином. Так звана масова культура, на мій погляд, як мінімум девальвація культури справжньої.
- Ваш поділ на масову і справжню, чи я б сказала елітарну, культуру аж надто різкий і несправедливий.
- Ви так гадаєте? Ви не помічаєте контрасту між цими поняттями?
- Чому ж ні, помічаю. Проте справа зовсім не у відмінностях. І елітарна, і масова культура, якими б різними, а моментами і суперечливими не були б, є впершу чергу, гілками культури. Кожна по-своєму, вони окрилюють нас часто спускаючи на брудний асфальт.
- Ви виправдовуєте масову культуру, всі ці безглузді комікси, позбавлені сенсу треки і аж ніяк не творчі фільми, що є дешевим хлібцем для неперебірливої публіки.
- Який купець – такий товар. Хтозна, можливо масова культура є не відхиленням, а саме еволюцією культури елітарної. Мистецтво, яким би чистим воно не здавалось хоч іноді має спускатись на грішну землю.
- Люди повинні тягнутись до культури, а не опускати її до свого рівня.
- Свого рівня? Тобто зараз ви стверджуєте як Роскольников : «Лише один на тисячі, хто думає..» А можливо саме такі тисячі і формують думку.
- Не скажіть. Діаманти завжди шліфувались однією парою рук.
- Але віддзеркалювали у собі тепло сотень інших.
- Не хочеться вас засмучувати але я таки не зможу змиритись із зіпсованістю навколишнього світу, культури зокрема. Ми дали оцінку усім колізіям історії, але самі так і не наважились здійснити власні мрії. Ми шукаємо культуру, не створюючи її. Ми критикуємо чужі життя, не проживаючи власних.
- Мені болять ваші думки. Аж надто вони подібні до реальності.
Пронизливий звук – звук порваної тятиви взаємності припинив наш діалог. До альтанки досить незручно втулилася тиша. Холодні доторки осіннього вітру нагадали, що час простувати додому. Ми розійшлись навіть як слід не розпрощавшись і до цих пір я не знаю ні імені, ні приблизного місцезнаходження тієї незнайомки. Тим не менш я запам’ятала той день, і ту ромову, котра так принагідно його розфарбувала. Чому? Просто в житті завжди слід щось пам’ятати – шукаючи власну зірку на запиналі теплого неба чи стоптуючи чергові черевики. Щось більше ніж просто спогади. Щось більше ніж просто слова.

Додав: Rodzunochka (01/12/12) | Автор: © Вікторія Фещук
 
Розміщено на сторінці: Проза, Фещук Вікторія
 
Переглянули твір - 1759 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
avatar
Прочитала з насолодою, дуже зріло написано, аж хочеться перечитувати...
Ти - Молодчинка!
avatar
Дуже вдячна за теплий відгук і підвищення репутації. Буду старатись й надалі happy
avatar
3 Asedo1949 • 22:50, 01/12/12 [Лінк на твір]
Мені сподобалася Ваша проза. Чомусь бачу її частинкою із великого твору, просто витяг. Дуже болючу тему зачіпаєте Ви своїми роздумами. Цікаво... 55555
avatar
Дякую, пані Катерино за прочитання. Тема, зачеплена у творі, дуже турбує мене, адже дуже прикро що сучасна література фактично не створює глибоких творів, а класика, на жаль, так і залишається прерогативою минулого. Всі чіпляються на масову культуру, як більш "ходовий товар", плутаючи культуру з комерцією. І звісно, що дуже і дуже хочеться дотягнутись до таких висот, аби змогти створювати елітарні літературні твори. Можливо цей етюд в майбутньому буде лише частинкою великого твору, але це вже пізніше.
avatar
У сучасній літературі не так вже й мало хороших, глибоких творів. Як на мене - проблема полягає не у відутності вартісного у ній, а у відсутності бажання її друкувати, а відтак реалізовувати. Наразі ж пропозиція не задовільняє попиту у більшости випадків. А обираючи з того що є, прививаємо собі думку, що хороша література відсутня. Та це не зовсім вірно...
avatar
Можливо ви й праві, адже який купець - такий й товар. Але думка про певну примітивність сучасної літератури напрошується сама собою, коли поверхнево її оцінюєш. А можливо слід черпати глибше.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


           Украина онлайн


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
Только на "Кашине": Новая песн...
00:01:26

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz