День почався як звичайно, і як звичайно, нічого хорошого цього дня
Петрусь не чекав. Зате чекали на нього! І не де небудь, а біля
самісінького пїд'їзду його будинку. Але все по черзі. Уроки скінчилися і Петрусь, човгаючи ногами по асфальту, плентався
додому. Ні, двійки тут зовсім ні до чого! Хлопчика турбували інші
неприємності, і ці неприємності вже сиділи на лавці біля Петрикового
пїд'їзду. - Ти диви хто йде! Привіт, покемон! Це обізвалася найголовніша "неприємність" - тринадцятирічний заводій
місцевих хлопчаків на прізвисько "Олігарх". Взагалі-то звали його Олесь,
але хлопець дуже не любив це ім'я, вважаючи його дівчачим. І
непереливки було тому, хто, не подумавши, називав хлопця Олесем. А
поряд, як завжди, крутилися, мов супутники біля планети, двоє його
друзів: дванадцятирічні Сірий(Сергій) і Тимон(Тимофій). - Ну, привіт...- неохоче привітався Петрусь. - Давай, воруши клешнями! Будемо з тебе мужика робити! - загиготіли хлопці. Петрусь, втягнувши голову в плечі, підійшов до лавки. "Олігарх"
"лагідно" поплескав хлопчика по спині, та так, що той ледве на ногах
встояв. - Не бійся, бити не буду...сьогодні, - посміхнувся хлопець "десятирічній
малявці" із висоти своїх тринадцяти років, - я сьогодні добрий! Ось,
тримай, від серця відриваю! - і "Олігарх" дістав із кишені цигарку. - Давай-давай, покемон! - сміялися хлопці - Затягуйся, нам не шкода! Петрусь ніяково топтався на місці, а в голові вихором промайнули
думки:"Вдома почують - лаятимуть! Не візьму - хлопці не відчепляться! Що
ж робити? Може й справді один разочок спробувати? Від одного разу
нічого ж не буде!" Коли це двері під'їзду відчинилися і Петрусь метнувся до входу, на ходу гукнувши, - Дякую! Іншим разом спробую! - Покемон, він і в Африці покемон! - зареготали хлопчаки. Весь вечір думав Петрусь про ту цигарку. Вже й спати час, а невеселі
думки все кружляють у його голові. Нарешті сон здолав хлопчика.
Здавалося щойно лише закрив очі і...він опинився біля багатостраждальної
лавки. А на лавці сиділа, дриґаючи ногами...велетенська цигарка! - Привіт, Петрику! А я на тебе чекаю! - весело заторохтіла цигарка, -
Дуже хочу з тобою товаришувати! Ти тільки подивися яка я гарна! -
виспівувала вона, взявшись в боки худими руками. А ще я ось так умію! - і цигарка випустили прямо в обличчя Петрикові величезні кільця диму. Петрик із жахом дивився на цю "красуню": жовті зуби, сіре обличчя, пальці із коричневими плямами! А подих! Як у динозавра! - Петрику! Петрику! Ну чого ж ти мовчиш? Лише один разочок спробуй і
будемо друзями на все життя! - хриплим голосом виспівувала цигарка, а
потім розреготалася, але зайшовшись кашлем, зупинилася. - Дай я тебе обійму, мій голубчику! Ми будемо найкращими друзями! - і дивне створіння потяглося до хлопчика кістлявими руками. Петрик відчув, що ще трохи і він задихнеться в тих обіймах! - Ні! - закричав він, рвонувшись з усієї сили, - не хочу я з тобою дружити! Геть від мене! І...прокинувся! Цей день почався як звичайно. Сніданок, школа і..."неприємності" біля
під'їзду. Та все ж таки цей день був особливим! Повернувшись зі школи,
Петрик сміливо підійшов до хлопців, що оцінювали новий мобільний телефон
"Олігарха". - Привіт! Я не буду палити і вам не раджу! І я не покемон, звати мене
Петро! - хлопчик спокійно розвернувся і зайшов до під'їзду. А розбишаки так
і застигли із роззявленими від подиву ротами.
Гарна оповідочка, Таю, і справді повчальна. Але разом із тим, мені під час прочитання було тривожно на серці... Вона скінчилася добре і, дай Боже, аби в живому житті все саме так і закінчувалося - щасливо і благополучно. Бо, насправді, це серйозна проблема сьогодення, яка нерідко має печальні наслідки. Діти, якими б першочергово благородними наміри їх не були, часто піддаються під вплив сильніших, морально чи фізично, ровесників, або старших за себе підлітків. І далеко не кожній дитині стає духу себе відстояти, не кожен розповідає про свої проблеми дома... У мене син дванадцятирічного віку, і ця розповідь спонукала мене замислитись в черговий раз - чи все у моєї дитини благополучно? Чи не має він подібних проблем, про які, можливо, не хоче розповідати?.. Дякую, Таю! Бо це справді корисна і повчальна річ, як для дітей, так і для їх батьків.
Дякую, Адель! Так, діти не завжди діляться своїми проблемами із батьками, тож нам, батькам, треба уміти читати між рядків. Тому мені й хотілося написати цю історію зі щасливим кінцем, щоб дитина, прочитавши, сама могла зробити вибір і вихід зі складної ситуації. Я обрала тему паління, бо щодня бачу біля будинку таких от хлопчаків із цигарками. І хто знає чи не прийде слідом алкоголь і наркотики? У житті, на жаль, є дуже багато сумних історій, і мені хочеться, щоб іх стало значно менше. Можливо ця історія комусь допоможе.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
