Пт, 22.11.2024, 10:51
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

БУДИНОК (містичне оповідання)

     Віра била руками у двері. Термосила ручку. Знов і знов. Але дарма. «Хто мене замкнув? Не розумію. Чому?» – нервувалася жінка. Дістала з кишені папірець, перечитала написане. «Так, вулиця, будинок…» – шепотіла. Набрала на мобільному номер свого друга. 
– Алло! Ти ж обіцяла зателефонувати раніше, – почула у слухавці.
– Стасе, послухай, я тут прийшла за адресою, що в тому оголошенні… Пам’ятаєш? Я подзвонила, але ніхто не вийшов. Та було відчинено. Я погукала, пройшлася домом, але – нікого… А тепер я тут замкнена. Нічого не втямлю, – схвильовано строчила Віра. – Чого я взагалі сюди заперлася?
– Як це? Може, двері самі…? Таке ж буває. Ти ними не дуже грюкнула? – спитав чоловік.
– Стасе, приїдь сюди, прошу тебе! Мені більше нема до кого звернутися! Розумієш, коли я сюди йшла, мені здалося, що якась потвора мене переслідувала, – бубоніла жінка.
– Що? Хто? – не зрозумів Стас.
– Та якийсь незнайомець… Я дуже злякалася. Якби не він, то я не заскочила б у цей дім. – Віра озирнулася. – Гаразд, ось: Лютнева, 14. Допоможи мені, – мовила вже пошепки.
– Чому ти так стихла? Там хтось є?
– Наче ні, але хто знає…
– А ти через вікно не пробувала вилізти? – запитав раптом чоловік.
– Тут ґрати, – відповіла йому Віра, вдивляючись у кімнату, що була поряд. – Немов сон якийсь! Нічний… жах.  
– У тебе голос тремтить. Заспокойся, а то з серцем щось… Воно ж у тебе… Сама знаєш. Ти просто панікуєш. Усе буде добре. Я зараз приїду.
     Жінка замислилася. Вона згадувала невідомого, який ішов за нею вулицею. «Може, мені лише здалося? Та й коли я підбігла до дверей, його вже видно не було… Випадковість? Але ж де хазяї? І чому було відчинено?» – міркувала. «А як вони – маніяки? Замкнули мене й тепер…» – подумалося жінці, яка читала й чула чимало подібних історій. «Що за запах тут, врешті-решт? Наче тут хто помер нещодавно… А, може, й ні. Але схоже на те…» – міркувала. «Що ж робити?» – не на жарт непокоїлася Віра. Зробила кілька кроків у напрямку до найближчого вікна. За ним – ні душі. Стиснула в руці телефон. За кілька хвилин вона вгледіла жінку, яка прямувала вулицею повз будинок. Затарабанила по склу в надії бути почутою. 
– Допоможіть! Будь ласка! – закричала щосили, продовжуючи стукати.
     Але перехожа навіть не подивилася в її сторону. Віра так і не догукалася до жінки. Закрила очі й притулилася до стіни. Їй здавалося, що повітря в кімнаті замало. Спробувала відчинити вікно. Не вдалося. Раптом побачила крізь скло молоду пару. Знову почала кликати на допомогу. І знову марно. Не жалкувала голосу. Кричала. Хлопець і дівчина озирнулися, але не туди, де була Віра. Жінка не зводила очей з молодих людей, які ось-ось мали зникнути з її поля зору. «Чому? Чому мене ніхто не чує? Наче я… Наче не існую…» – була в розпачі. Почала швидко натискати кнопки свого мобільного.
– Алло. Я вже скоро буду. Мені пояснили, як дістатися цієї Лютневої. Мабуть, приїду за кілька хвилин, – прозвучав у слухавці голос Стаса. – Вибач, я за кермом. Не можу розмовляти.
– Почекай! По… – Віра не договорила, почувши телефонні гудки.
     Жінка знову подивилася у вікно. На вулиці не було нікого. Почувалася, як у пастці. На що б не поглянула, усе гнітило, здавлювало душу. Була, наче при смерті. Раптом задзвонив її мобільний. Віра схопила слухавку. 
– Стасе! Де ти? – випалила жінка.
– Я вже на місці. Але будинок тут є тільки «14А». Ти в ньому? – мовив до неї чоловік.
– Ні, це – просто 14-й. Подивися уважно. Сірий такий, облуплений, – відповіла Віра.
– Ти що, не бачила, куди заходила? Немає такого на цій вулиці.
     «Це що таке? Що зі мною…? Цей дім, наче привид…» – жінка впала без почуттів. А на вулиці біля будинку «14-А» стояв чоловік з мобільним телефоном. Не додзвонившись до Віри, він постукав у вікно. Незабаром вийшов хазяїн. Обмовившись із ним кількома словами, Стас вибачився і знову набрав номер подруги. Але та не відповідала.

Додав: Abigel (31.01.2013) | Автор: © Марія Берберфіш
 
Розміщено на сторінці: Проза, Берберфіш Марія

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2547 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 18
avatar
1 Davudenko • 18:50, 31.01.2013 [Лінк на твір]
читав із задоволеням 55555 hands
avatar
5 Abigel • 13:02, 01.02.2013 [Лінк на твір]
Дякую Вам за добрий коментар, пане Іване. Рада, що прочитали. :-)
avatar
2 Oksana • 19:41, 31.01.2013 [Лінк на твір]
моторошно... цікаво!
avatar
6 Abigel • 13:02, 01.02.2013 [Лінк на твір]
Дякую, Оксано! Цього прагнула...))
avatar
3 Alokum • 23:44, 31.01.2013 [Лінк на твір]
Та це ж на "страшилку" схоже!Геніально! 55555
avatar
7 Abigel • 13:02, 01.02.2013 [Лінк на твір]
Так) Дякую дуже, Миколо!
avatar
4 Koshkina • 09:49, 01.02.2013 [Лінк на твір]
Якщо буде продовження , то це зрозуміло.....А якщо зупинетесь на цьому , п. Марія, то виникає багато запитань....
avatar
8 Abigel • 13:03, 01.02.2013 [Лінк на твір]
Продовження не передбачене. Запитуйте, пані Ірино  ;)
avatar
9 Koshkina • 14:00, 01.02.2013 [Лінк на твір]
Що, або кого шукала головна героїня твору...?Говна думка , або тема , не зрозуміла?. Чому немає продовження.? Я розумію, що твір містичний, то ж можна напридумати все що завгодно....
avatar
12 Abigel • 15:01, 01.02.2013 [Лінк на твір]
А чи важливо, кого чи що шукала героїня? Нехай вона, наприклад, хотіла влаштуватися на роботу в тому будинку чи йшла туди до якоїсь там цілительки чи ворожки... Але це побічне. А головне полягає в тому, що героїня під дією власного страху прийняла хибне рішення. Вона ж могла й не забігти до будинку-привиду... А, зайшовши туди, вона втратила навколишній світ і саму себе. Адже там - небуття. Так і кожен з нас, коли не має сміливості "подивитися в очі" проблемам, небезпеці (а чи ж рідко це буває?), натомість ховається від них, певною мірою губить своє життя. А, може, й та небезпека "надумана"... А ще я хотіла банально налякати читача. Це ж, як висловився Микола Бурдюх, страшилка (літ. - горор). А продовження немає, бо ж нащо? Все що я хотіла висловити, висловила. До речі, мені імпонує Ваша допитливість. Дякую, що прочитали й виразили власну думку. :-)
avatar
Продовження  я "допишу" собі сама і обов"язково з щасливим кінцем (суму й так вистачає) smile !Умієте ви,Марієчко "підливати масла в вогонь",заінтригуєте і раптово поставите...,але ж,
як вчасно поставите,..."Думай ,читач,думай!" 55555 up plus1
avatar
11 Abigel • 14:44, 01.02.2013 [Лінк на твір]
Дякую, що прочитали, пані Галино. Рада Вам. :)
avatar
13 Oksanka • 15:59, 01.02.2013 [Лінк на твір]
Інтрига... Зацікавили тож буду чекати на продовження yes
avatar
14 Abigel • 16:03, 01.02.2013 [Лінк на твір]
Дякую Вам, Оксано, за коментар. Дякую, що віднайшли час, щоб прочитати моє невеличке оповідання. Я рада, що воно Вас зацікавило. :-) Та продовження не буде. Оце така кінцівка.
avatar
15 Roksa • 20:12, 01.02.2013 [Лінк на твір]
Ой як моторошно!!!!  Це як провалля у паралельний світ....цікаво, Марійко!
Ти полюбляєш такі теми у прозі і Тобі  вдається  заінтригувати.
avatar
16 freedom • 13:16, 02.02.2013 [Лінк на твір]
Пані ,Марійко! З нетерпінням чекаю продовження,Дуже цікаво написано1 55555 table-8
avatar
18 Abigel • 18:13, 03.02.2013 [Лінк на твір]
Дякую, пані Галино. Продовження не буде. Але я рада, що Вам сподобався твір. :-)
avatar
17 Abigel • 18:12, 03.02.2013 [Лінк на твір]
Дякую за увагу, Роксолано! Рада Вам)


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz