І вона подивилася на нього так... що
куди враз і поділася її гордовита посмішка. Великі блакитні очі заклипали і з
них покотилися сльози. Він довго тримав її у обіймах, говорив якісь
заспокійливі слова, гладив, мов маленьку, по голівц, і вона поволі заспокоювалась,
все сильніше притискаючись до нього:
- В усьому світі у мене тільки
ти і більш нікого. Ти єдиний розумієш мене, а всі інші... інші
і вона знов зашмигала
смішним кирпатим носиком, який так йому подобався
- Тільки нічого в нас не вийде,
і разом ми не залишимось, - схвильвано продовжувала вона,- бо матуся люто
ненавидить тебе і забороняє нам бачитись... а я буду, буду...
На це він не знав, що
відповісти і мовчав, адже про відношення матері Галі до себе здогадувався вже
давно. Ледь стримувана лють так і скіпала у ній, коли кілька разів він заходив
до їхньої хати. А Галя тим часом продовжувала:
- Не подобається їй твоя родина - ось і все! А ось мені цілком байдуже, хто твоя мати, хто твій
брат і хто Бо для
мене існуєш тільки ти. І заради тебе я на все здатна. Ось побачиш – на все!
- Заспокойся, - вмовляв він
її, - все буде добре.
Та в глибині душі все одно
жила тривога.
- Щось станеться, щось
станеться! – намов хтось шепотів йому у вухо. А поки вони ходили із Галею
довгими осінніми вечорами пустими вулицями села. Задував вітер, накрапував
дрібний дощик, шурхотіло під ногами сухе мертве листя. Поодинокі перехожі
пробігали повз них і зникали у сірій вологій імлі. Всі вони були вкрай налякані
жахливими слухами, що ширились останнім часом. То порізали когось, то
пограбували, а то і просто роздягли для сміху. Декілька разів і до них
намагалися причепится якісь незнайомі похмурі підлітки. Він ніколи довго не
коливавсь і вирубав нападників одним чи двома потужними прямими чи боковими
ударами. Цього було достатньо, щоб інші миттєво розбігалися і не ставали
більш перепоною на їхньому шляху.
Під час цих прогулянок вони
майже і не торкалися одне одного. Головне для них було просто відчувати поряд
рідну душу і раювати від цього. Лише декілька разів їхні тіла звивалися у тісних гарячих обіймах,
а їхні запеклі вуста зливалися у
поцілунку. А потім, мов якась сила відштовхувала, і вони знову були тільки поруч, а не разом.
Мабуть з того, що це була лише перша
закоханність, коли майже усе тільки у
мріях, а тіло, ще не набравши досвіду, не знає як поводитись і що діяти. Чисті гарячі почуття. Та вкрай
досвічена у таких справах галина мати все одно підозрювала, що їхні відносини
зайшли аж край, як далеко, і допікала свою красуню доню днями і ночами. Поки у хаті ще перебував її співмешканець, що лупцював її до страшних синців, кожного разу,
коли бував на підпитку, а це траплялося майже кожного тижня, галіна мати не
мала можливості так вже пильно стежити за донєю, та коли одного разу Галя,
відправивши його у черговий нокаут і
повикидавши усі його речі за поріг,
поставила ультиматум матері, або
вона, або вітчим, та нарешті погодилась остаточно розірвати стосунки,
які, не дивлячись ні на що, багато для неї важили, повністю переключила свою
увагу на Галю. Побачивши, що вбити клин між молодятами неможливо, вона пішла у
обхід. Списалася із двоюрідною сестрою, що була у обласному місті
викладачем у педагогичному училищі і попросила її допомогти Галі вступити до
нього. Сестра поколивалася трохи та й погодилася. І турботлива мати зітхнула
спокійно, до закінчення Галею вісьми
класів залишалося усього кілька місяців. Він же вчився лише у сьомому і думати
про переїзд до міста йому було ще вкрай ранувато. До того ж під його доглядом
залишалася парализована мати, а кинути її навіть заради любої Галі він був
нездатний.. .
Непомітно проминула зима,
відпалала весна у яблуневих садочках. Галя готувалася до іспитів і бачилися
вони тільки зрідка. Про свій від’їзд Галя повідомила його
тільки у останній день, а до цього все не наважувалася. Проводжав він її до
міста липневим ранком. Матері їхати на станцію Галя заборонила.
- Це наша остання зустріч, і я
хочу обійтися без твоїх засуджуючих очей. Ти свого досягла – що задовільна? А
тепер облиш мене, а то я не знаю, що можу витворити наостаннє.
| 
у Вас 
