Мальовані зморшками.
Вже літо поступово переходило у
осінь…Вона йшла повільно, вдихуючи тепле повітря, ворушачи свої думки. Їй вже
було вісімдесят вісім і тому, хода була невпевнена і хитка.
На зустріч йшла молода, зовсім
юна панночка, років вісімнадцять. Літня жінка зустрілася з нею поглядами і
впізнала. Так, вона у ній впізнала себе. Бо колись, також була такою молодою і
мрійливою. У жінки защемило серце за минулі роки, за пройдене кохання і юну
пристрасть, за шляхи, які залишились на старому обличчі. Помилки, які зроблені,
вже не виправити, а молодість не повернути.
Молода дівчина, глянувши на стару
пані, неначе злякалася її обличчя. Літня жінка зрозуміла, що вона злякалась
малюнка старості і прискорила ходу, поступово віддаляючись від цієї зустрічі.
Пройдуть роки і молода пані, ще
подивиться в дзеркало, але на її обличчі вже не буде молодості, а тільки дороги
життя, які намальовані зморшками…
2013р.
|