Весняний омут
Люба моя, красою ти дивна, Красою своєю ти мене покорила, Очима твоїми моє серце ти краєш, Бо ж я люблю а ти мене не кохаєш. Зима змінилася весною, Розквітли квіти на полях, Зійшли зернятка й любові, Що дочекалися тепла. Тепла й ласки та любові. Бурлить душа, палають очі, А вітер усмішку мою несе До губ твоїх, дівочих. Ох мамо весно, Ви найкращі! Ви лікар що лікуєте серця, Ви та кому завдячую я щастям, Ви та кого люблю я все життя.
Додав: иммельман (15.03.2013)
| Автор: © Артур
Розміщено на сторінці : Проза , Артур
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2032 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА