Весняний омут
Люба моя, красою ти дивна, Красою своєю ти мене покорила, Очима твоїми моє серце ти краєш, Бо ж я люблю а ти мене не кохаєш. Зима змінилася весною, Розквітли квіти на полях, Зійшли зернятка й любові, Що дочекалися тепла. Тепла й ласки та любові. Бурлить душа, палають очі, А вітер усмішку мою несе До губ твоїх, дівочих. Ох мамо весно, Ви найкращі! Ви лікар що лікуєте серця, Ви та кому завдячую я щастям, Ви та кого люблю я все життя.
Додав: иммельман (15.03.2013)
| Автор: © Артур
Розміщено на сторінці : Проза , Артур
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1939 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...
virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА