Я винний, це ярлик Що ношу все життя, понині. Ти свята, суддя й кат, Яка мене клеймила Зрадою своєю, Продала любов мою За стон в ночі, що ехом б’ється У моїй душі, невинній, Ти яд, який травив мене, За всі роки що разом були, Та гріх, що спепелив мене дотла. ВІДПУСКАЮ! Біжи в його обійми, обнімай, Спали всі щепки, що залишились Від мосту й між нами, Немає більше нас, й хай, Знайдеться та душа, Яка залічить мої рани. Скалічене крило загоїться І я злечу, купаючись в Лучах від сонця, тої, Чиї вуста шепочуть я люблю, Чиї слова розтоплять, Біль у серці моїм.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1891 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
