Я винний, це ярлик Що ношу все життя, понині. Ти свята, суддя й кат, Яка мене клеймила Зрадою своєю, Продала любов мою За стон в ночі, що ехом б’ється У моїй душі, невинній, Ти яд, який травив мене, За всі роки що разом були, Та гріх, що спепелив мене дотла. ВІДПУСКАЮ! Біжи в його обійми, обнімай, Спали всі щепки, що залишились Від мосту й між нами, Немає більше нас, й хай, Знайдеться та душа, Яка залічить мої рани. Скалічене крило загоїться І я злечу, купаючись в Лучах від сонця, тої, Чиї вуста шепочуть я люблю, Чиї слова розтоплять, Біль у серці моїм.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас