Пт, 22.11.2024, 19:49
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи є у Вашому н.п. поетична спілка, клуб?
Всего ответов: 342

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Цікаво

Цікаво спостерігати за людьми, які не знають, що на них дивляться..

Цікаво знати речі, про які, на думку інших, ніхто не знає…

А все чому? Тому що люди звикли крутитись довкола власного ядра… І в кожного те ядро, отой центр власного всесвіту геть інакший. Для когось то власне сердечко, що тьохкає при кожному шорохові коханої людини. Для когось – чергова цяцька, яка недовгий час пануватиме, наче злісний титан. А дехто геть не такий… Однак таких одиниці… Певно, на пальцях можна перелічити тих, хто звик бачити очима, чути вухами, та аналізувати серцем, хоч і не йти у нього на поводу.

Цікаво, що більшість людей не підозрюють, що володіють такою могутньою силою. В пошуках «істини» всі натхненно забивають на почуття, стають егоцентричними скептиками, на кшталт, певно, мене… А ще є ті, що живуть виключно за поштовхом серця. Куди поманило – туди й вітер спиночку погнав (як не дивно, мене в цю категорію теж відписати можна).

Здавалося б, а чого ж іще хотіти? Серце маєш, чуєш ним? То й тішся… Так ні… Розуму, бачте схотіла. Тут вже, паняночко, вибір робити треба. Але кому воно треба? Знов цікаво? Еге ж.
І ота цікавість, ота жага до знань, вічно пхає кудись свого носа, кожного разу рубаючи душу на дрібнесенькі шматочки. Отак ідеш собі, ідеш. А тут бац – і серце стало, а од чого? Боляче стало. Вже й не цікаво, вже й розуму не надто хочеться. Тоді вже нема бажання ні до чого. Лиш той неспокій дивний.

Цікаво. Тут і посперечатись важко. Куди його діватись від «любопитства»? Спостерігаєш, бува, за дорогими тобі людьми (вони ж і гадки не мають, які емоції відтворюють ті милі серцю личка), а вони тобі як в серце ніж: плювок, другий, третій. Наче, й поганого не вчинили, а гірко стало.

А ще трапляється побачити емоції, яких, здавалося б, краще й не знати. Та ні… Куди ж? Цікаво, еге ж? От і я про це. Так ось дивишся, а людина, що хвилину назад кричала про байдужість (чи то пак кохання, ніжність, ненависть – тут вже обирайте самі),а обличчя гарно вимальовує геть протилежне. Кричиш, що не треба, а очі видають – більше сонця й світла потребуєш. Шепочеш ніжно-тлінно «Люблю», а губи кривляться, наче перед очима найгидкіше створіння, що тільки може на цьому світі існувати.

Ото надивишся на таке, то й не цікаво стає. Кого обманюю?! Інтерес лиш міцнішає… Бо цікаво стає: а що ще люди приховують. Скільки ще лицемірства, жадоби чи прихованої щирої любові можуть містити людські серця?

І тоді стає цікаво вже інше: як? Яким чином зробити все так, аби ліпше побачити двоякість душі? І ненароком причаюєшся. Починаєш тихо сприймати потрібно-непотрібну інформацію, спокійно розсортовуючи все по поличках. Як виявляється, не так вже люди й переймаються тим, що і кому розповідати. Власне, причина не в цьому. Більшість просто вперто вірить в те, що оточуючи ну ніяким чином не здатні прислухатись до інших. (Що не кажіть, а тут судить кожен сам по собі.)

Почула недавно фразу: «Не слухай ти мене. Свої проблеми маєш. Нема чим перейматись?». Та, ніби, й маю. Але й допомогти хочеться. Знаю, що рано чи пізно знадобиться й мені поміч. Гляди, та й знайдеться добра, що відкликнеться на тихий беззвучний до крові крик. Ну і де причина? Виходить, всі роблять АБСОЛЮТНО все суто з корисливої точки зору. А хай навіть так. Хай роблять.

І знов цікаво. А чим я чи ти інакші? Тим, що щиро віримо у добро? Чи тим, що допомагаючи іншим, не чекаємо миттєвої ласки та навіть якогось доброго слова? Ну не можна ж отак наївністю і людяністю людей відлякувати… Таких зараз нема, не водяться. Певно, витравили їх. Бо й сліду нема.

Нецікаво. Чомусь геть нема інтересу до біди. Нікому. Ні до чиєї. А чому? Всі звиклись із думкою: «Кожен сам за себе». Призвичаїлись? Молодці, ну що тут іще скажеш? Нічого… Геть нічого. Крапка. Фініта. Бо тут розпинайся-не розпинайся, а сенсу не зміниш. Я маю свою хату. У мене свої проблеми. То не лізь до мене зі своїми трагедіями. Проста жалюгідна філософія, якої притримується десь кожна друга-третя жива істота, що проживає на рідній планеті Земля.

Здається, все.. Кажете цікаво? А ні. Геть нецікаво.
[/size]

Додав: liolya (27.03.2013) | Автор: © Альона Плешивенко
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1502 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
avatar
1 malovana • 00:48, 27.03.2013 [Лінк на твір]
up yes
avatar
Добрі роздуми душі про душу... цікаво спостерігати і за світом, і за людьми, а найцікавіше - за самим собою, ну стільки всього можна там побачити незвичайного, якщо вміти бачити і чути, а не лише дивитись і слухати...
avatar
3 Asedo1949 • 14:16, 27.03.2013 [Лінк на твір]
Філософські роздуми... Душа людська - енергетична сутність, яка належить Господу і яка прагне до воз'єднання, і тому всі люди-душі приходять на землю, щоб учитися чи набиратися досвіду, або ж відпрацьовувати пропущений "урок", а так, як у людини свобода вибору, то життєвих варіантів безліч і такі ось філософські.
avatar
4 liolya • 16:32, 27.03.2013 [Лінк на твір]
Навiть не знаю, що й вiдповiсти.. На превеликий жаль, ми не вчимось на помилках... До того ж мало хто висновки робить... Але в одному ви правi: у кожного свiй шлях!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz