КНИГА ЖИТТЯ ,частина 3

Не схололе серце , бентежиться життям . Навколо політичні громи , град безглуздих ідей і законів , замороження зарплат і пенсій , а ми , безнадійно шукаємо правди в світі . А де « своя правда , воля» , коли ж на нашій землі не буде «врага і супостата». Невже хтось за нас щось краще збудує …

Мовчать порубані буки , дуби … Мовчать ями на дорогах … Та що вони можуть сказати , навіть не можуть проклинати… А що у шоферів – лише тормоз , знищені диски і ходова , і безпринципне мовчання . А що ми – ми ніби сміття для влади , та і самі на кожному місці, деколи навіть під хатою викидаємо сміття . Зламає хлопчак , чи машина , спеціально чи ненароком ,недавно посаджаний саджанець дерева біля дороги - ми мовчимо , бо так може статися ,  що вийде шофер, а може з ним ще пару «крутеликів» і надають вам за правду такого … що довго ще пам’ятатимете. А хлопчаку , зробите зауваження – а він збере свою «банду» розбишак, підстереже вас , що вам мало не покажеться…

Їде молода мама , а ще де-не-де є клумба з квітками , ще не встигли посадити , не встигли квіточки добре прийнятися – а вже мама зірвала квіточку, щоб дитина заспокоїлася і не плакала . Або , є у нас пам’ятних у Самборі , Матері Божій Оранті , а мама вилізе з дитиною на сам верх, хоч там дуже слизько , бо під уклоном , і бігає як навіжена , моя жінка двірник , дала їй зауваження, а вона у відповідь : « А в нас демократія , що хочу те й роблю !» . А люди ідуть повз неї і мовчать , мабуть якби мали сили то більшість так само б зробили , чи ні…