Раптом замовк двигун, зупинився гвинт, заспокоїлась вода за кормою, а замість цього задзюрчало щось позаду, як і тоді, коли ставили вітрила. Він озирнувся і побачив, що Лада знову порається із пультом. Полишивши корму, він пішов до неї, а слідом за ним і хлопці. Тримаючи пульт, Лада знов бурмотіла щось собі під ніс. -Вам чимось допомогти? А то ми стоїмо мов ті стовпи. – нарешті не витримав Микопа. - Стовпи? Це дуже самокритично, але вірно - бо полишили слабку жіночку напризволяще, а самі насолоджуєтесь життям. - посміхнулась до нього Лада, - та не бери у голову. Я лише шуткую за звичкою. А ось звертатися до мене на ви не треба. Ми ж домовились ще при знайомстві бути добрими друзями. А хіба суворе холодне - «ви» припустиме при цьому? Звичайно - ні -Та це просто так - у мене вихопилось, - зашарівся Микола, - більш не буду. Чесне піонерське і комсомольське… Вірю, вірю! – перебила його слововилив Лада і додала -І більше ані слова про це. . А тепер слухайте. Гадаю у першому плаванні на яхті це буде і цікаво і корисно. Чим я тепер займаюся, вимкнувши двигун? Мовчите? А ви здогадайтеся? -Настройкою вітрил, - озвався першим більш обізнаний у морських справах Андрій. – Ти за допомогою цього пульта ставиш їх під вітер таким чином, щоб вони тягнули яхту за завданим курсом. - Вірно, - кивнула головою Лада, - тільки дуже вже узагальнено, курс за твоїми словами тільки напрямок, а нам треба визначити більш конкретно. Ну, поперше, курс визначається кутом між напрямком стрілки компасу на північ і напрямком, яким слідує яхта. Цей курс має назву компасного. І це лише одне з визначень, а є іще і інше, за яким курс визначається кутом між напрямком вітру і напрямком яхти. Кут цей відраховується від носу. І, коли вітер дме прямо у нос яхти, тобто просто у наші обличчя, бо вони спрямовани в цю мить прямо до носу, кут курсу відраховується як нульовий. А при гострому куті він визначається, як Левентик. Коли яхта на цьому курсі, вітрила в неї тільки полощуться і не працюють. І це зрозуміло, бо ж вітер проти курсу. Коли яхта надто вже довго перебуває у такому стані, поступово вона починає рухатися заднім ходом. Особисто мені таке визначення не подобається. Я б, коли мала таке право відраховувала б його навпаки – тобто нульовим вважала би курс, коли вітер дме не у ніс яхті, а їй в корму. Та не мені це вирішувати. Зрозуміли, запам'ятали, а тепер підемо далі. Коли кут невеликий, тобто гострий, то і курс гострий. Зветься він – бейдевінд і існує у межах кута від нуля до вісімдесяти градусів. До того ж Бейдевінд може бути гострим – в межах - нуль п’ятдесят і повний – нуль –вісімдесят градусів. Курс, коли кут має межі вісімдесят – сто градусів, зветься Галфвинд. Далі йдуть бакштаг – від ста до ста сімдесяти градусів, фордевінд – від ста сімдесяти градусів з одного борту до ста сімдесяти з другого. Коли кут наближається до ста вісімдесяти градусів, курс яхти означається як фордвинд. Він дуже зручний, бо яхта при ньому перестає дрейфувати, але на практиці співпадіння напрямків курсу і вітру майже не трапляються. У більшості випадків вітрільне судно рухається під різними кутами до напрямку вітру. Звідси ті курси, про які я вам розповіла на початку. Кожен із них має свої особливості, до яких капітану треба завжди прилаштовуватися, інакше йому ні за що дістатися пункту призначення. А тепер полишимо теорії і перейдемо до практики – вона завжди більш наглядна і зрозуміла. Для цього перейдемо до рубки. Саме там сконцентровано все навігаційне причандалля. Рубка виявилась невеликим, але вкрай комфортабельно облаштованим приміщенням. Лада всілася у низький шкіряний фотель напроти чималенького пульту керування, за формою схожого на піаніно. І чого тільки не було на його панелі. Від чисельних індикаторів, кнопок, рукояток паморочилось в голові. Вздовж стінки стояв такий же низенький, як і фотель диван – на нього і всілися хлопці. -Незвично? – запитала Лада, - Очі розбігаються ні на чому не зосереджуючись? Та це тільки на початку. Бо насправді все дуже просто і раціонально. Тато у таких речах дока. Все на місці, все під рукою. Залишається тільки вчасно натиснути, вчасно повернути – ось і все. Перш за все, звертаю вашу увагу на цей зеленкуватий екран. Вертикальна лінія на ньому це напрямок стрілки компасу з півдня – він унизу на північ – він уверху. Перша пунктирна лінія з довгими смужечками – це напрямок вітру. Ось вона. А інша - з коротенькими - наш курс. Прямо над екраном – індикатори – на них та ж інформація – тільки у цифрах. Бачите, це напрямок вітру у градусах, а лівіше швидкість у метрах на секунду. А на другому - курс яхти теж у градусах, а поруч швидкість у вузлах на годину. А тепер ще одна лінія, тоненька, я її тільки що увімкнула. Для чого вона? А для того, щоб вказати наглядно напрямок пункту нашого призначення. У даному разі – це буй. До якого ми пришвартуємося і де будемо встановлювати спінакер - додаткове вітрило, що ставиться при не дуже потужному вітрі при повних курсах. На відміну від інших - трикутних, майже плоских – спінакер об’ємний, ну справжній пузань. У нас він надзвичайно яскравий і красивий. Та це ви і самі дуже скоро побачите. Єдине, що треба відзначити – керувати спінакером не так вже і легко – потрібно мати досвід. Та, якщо забажати, насправді це і не так вже складно. Він дивився на Ладу і все більше ніяковів, Та хіба саме із цією суворою і діловою жінкою, вкрай обізнаною і мабуть не тільки у морській справі, він провів попередню бурхливу ніч. Хіба це вона обвивала своїм гнучким, мов ліана, тілом, його усього і поглинала без залишку. Хіба це її хвилясте шовковисте волосся торкалось і пестило його, вкрай збуджуючи. А часом, хіба це вона, раптом перетворювалась на маленьку ображену долею дівчинку, яку треба утішати, втираючи рясні сльози з обличчя. Але це так зрозуміло після того, як її зґвалтували покидьки тієї страшної ночі, а потім – і вона це точно знала, мали намір вбити. І тільки він за збігом обставин, і завдяки боксерським навичкам врятував їй життя, а ось, як відновити її честь і спокій, як позбутися жахливих споминів, він не знав, хоч і бажав цього понад усе. Та то була нічна Лада, а зараз він би і не наважився хоч трішечки її торкнутися. Навіть звернутися до неї не по справі було б для нього вкрай важко. Ось інші хлопці почуваються із нею вільно, жартують, посміхаються, щось запитують. І тільки він, мов отой стовп. Та голос Лади, шкіперші, як охрестив вже її дотепник-Микола відволік його від роздумів і спогадів. -Та ми відволіклись трохи, - продовжила Лада розповідь наставницьким впевненим тоном, - Час повертатися до нагальних задач і рішень. Ми відійшли від причалу, а тепер повинні спрямувати яхту до буя, про який я вам вже розповідала. А тепер почнемо із того, що розгорнемо вітрило грот. На нашій яхті це без проблем. Давайте знову вийдемо на палубу. Виходьте, виходьте! Всі вийшли? А тепер дивіться та уважно. . Ось я вмикаю пульт і відповідний механізм приводу усереден мачти починає змотувати вітрило з барабану. Бачите? Воно розгортається просто на очах. Ще мить. І ось перед нами вітрило грот у всій своїй красі, а найголовніше - силі. І справді величезний грот вражав хлопців. Та витрачати часу на емоції було ніколи, бо Лада знову перейшла до роз’яснень і обличчя усіх трьох повернулись до неї. -Дивіться прямо на ніс. А тепер покрутите головами і відшукайте очами буй – він червоний для того, щоб його було добре видно здалеку. Бачите? А тепер визачимося де саме знаходиться буй. Неозброеним оком видно - значне лівіше нашого носу. А, як так, то і ніс яхти ми повинні повернути вліво настільки, щоб буй опинився прямо по курсу. Для цього повертаю штурвала вліво і перо руля починає потроху змінювати курс у потрібному нам напрямку. Додаю до цього ще потужність заднього вітрила –бізані, щоб це допоміжне вітрило також розгортало наш нос вліво. На нашому "Снарку” бізань встановлено позаду пера руля , і площа його невелика. І це не потребує додаткових пояснень - роль бізані не тяглова, як у передніх вітрил, а стабілізуюча. Бізань добре втримує курс, а також може використовуватися для його зміни, що я зараз і роблю. За допомогою приводного механізму гіку підставляю праву поверхню вітрила під вітер і за рахунок цього корма яхти розгорнеться вліво, а ніс яхти відповідно вправо, а це нам як раз і потрібно. Подивіться на те де тепер знаходиться буй. Вже значно ближче до носу. Тепер знову повернемось до рубки і визначимо курс відносно вітру і у відповідності із цим скорегуємо настройки вітрильного озброєння. Це надто загально, але достатньо для першого разу, а далі все залежатиме від вас. Як захочете — то опануєте морську справу, а для першого знайомства з цією насправді неосяжною справою і цього буде досить. А тепер погляньте на екран – тато називає його моніторои. Вітер дме зліва під кутом вісімдесят два градуси. Тобто це галфвінд – так званий половиний вітер, від англійського галф – половина. Швидкість вітру близько чотирьох балів. Це ще далеко не шторм, і площу вітрил можна не зменшувати, Залишимо вітрила такими, якими вониі є. А єдине що нам залишається зробити, це встановити гіки вітрил під найбільш оптимальними кутами, для забезпечення максимальної швидкості яхти. При вітрі зліва гіки усіх трьох наших вітрил також повертають вліво і кут між напрямком вітру і робочою поверхнэю вітрил збільшується, а як так, то збільшуються рушійна сила на яхту і вона набирає найбільшу за даних умов швидкість. Тепер ще один цікавий момент. Вітер у нас не фордевінд, тобто не попутний, а тому яхта, крім того що плисти за завданим курсом, ще і дрейфує тобто зміщується убік. Тому час від часу, це залежить від конкретної ситуації курс яхти треба корегувати, як за допомогою руля, так і за допомогою настройки оптимального положення вітрил. Ну, ось, поки я вам тут пояснювала, яхта набрала більшу швидкість і пливе курсом прямо на буй. А тепер невеличка практика. Хто з вас хоче потримати штурвала і відчути себе справжнім морським вовком. - Я ! – встиг першим вигукнути запальний Микола. Андрій трішечки запізнився і тепер стояв, обкусуючи губи, щоб не наговрити чогось зайвого, вискочці Миколі. Так і кидалось у око, що йому вкрай хочеться прилучитися до такої відповідальної справи. А ось його, хоч це і дивно було самому, охопила байдужість. Чи потримає у руках штурвала чи ні, яка різниця. Бо він ще не розібрався що і до чого, а як так, здатний лише виконувати накази Лади. А просто виконувати чиюсь волю для нього завжди було не цікаво. Ось коли б він вмів сам визначати напрямок подальшого плавання і здійсняти для цього єдиноможливі усвідомлені дії, оце б було його. Та ще зарано. Ні, краще він тут ще постоїть, набереться уму розуму, а тільки після цього візьметься до справи. І тоді подивимось за ким буде перемога. А Лада вже віддала Миколі першу команду: право руля – п’ятнадцять. Микола почав повертати штурвала, та раптом зупинився: - про які п’ятнадцять ти мені кажеш? Я щось не второпав. - А ти будь уважнішим і звертай увагу на позначки. Бачиш? Ну тоді уперед. Так добре. А знаєш, чому треба перекладати руля направо? Ні? Так слухай. І інші хлопці теж. Вітер дме з лівого борту і потроху повертає наш ніс вправо. Щоб запобігти цьому я перекладаю руль вліво, і його перо здійснює опір воді з лівого борту. Швидкість зліва зменшується, а справа залишається та ж сама і завдяки цьому яхта потроху повертається носом вліво, а це нам як раз і потрібно. Так, тепер достатньо повертати, і я віддаю тобі команду – прямо руля. Повернув? Так. Тепер руль спрямовано так, що площа його поверхні паралельна курсу і спротив воді мінімальний. Микола радісно закліпав очима і вигукнув: - зрозумів, зрозумів!. А Андрій мовчки подумав: - та що ти там зрозумів, хвалько? Лише до наступної команди, а потім знову будеш перепитувати. І дійсно, команди сипались з вуст Лади, мов з того рогу достатку, і полохливий неуважний до чужих слів Микола знову почав плутатися і переспрошувати: - А що це за команда руля перекласти вправо. Після чого Лада знову починала роз’яснення. Андрій теж раз за разом щось запитував, і тільки він увесь час мовчав. Кінець кінцем це здивувало Ладу і вона, торкнувшись його руки, вимовила навіть з легкою образою: - А тобі що зовсім не цікаво. Або я погано роз’яснюю і тобі зовсім нічого не зрозуміло? -Та ні,- заспокоїв її він,- роз’яснюєш ти краще за будь- яку вчительку, просто я хочу почути якомога більше на початку, - щоб потім не перепитувати раз за разом, коли ти нарешті довіриш мені місце у штурвала. Лада посміхнулася і знов переключилася на Миколу. За ним і дійсно було потрібно око і око. Незважаючи на те що пам’ять миколина була просто таки феноменальна, та простягалась вона лише на прочитане чи почуте, а от отримання практичних знань давалося його мозку не так вже і легко. Та Микола не занепадав духом і потроху опановував не тільки морську термінологію, але й і її застосування . Та довго Микола не тішився, бо Лада передала штурвала Андрієві, який аж палав з нетерплячки. І лише, отримавши штурвала хлопець трохи заспокоївся, та все одно - сам процес керування яахтою неабияк його збуджував. І ось усі вже спробували, долучилися, а він ще стояв спостерігаючи, бо відчував, ще багато чого залишилося поза його свідомістю. Виконання команд він відстежив. Яким чином діє перо руля зрозумів, а от до самих вітрил в нього ще було чимало запитань. Двічі чи тричі він навіть звернувся до Лади за пояснюваннями, чого на початку не робив, і та, як завжди, ґрунтовно у найменших подробицях надала йому необхідну інформацію Та все одно в нього залишалось ще багато нез'ясованого. А відстань до буя тим часом була майже подолана. Лада перейняла штурвала від Андрія і почала маневри, необхідні для швартовки, а Андрій вправно і швидко пришвартувався до буя. Згорнули вітрила, щоб уникнути будь-яких випадковостей. Лада все оглянула, схвально хитнула головою і наказала хлопцям одягти рятувальні жилети, бо при постановці спінакера всяке могло трапитися, Хлопці посперечалися трохи, бо більш за все не бажали виказувати себе боягузами, та решта решт погодилися, бо слово капітана на борту завжди останнє і вирішальне. І ось нарешті принести мішок із спінакером на бак і поклали його попереду штага. Андрій розв’язав його, витяг назовні спінакер-фал, причепив до електричної лебідки і вже сам без допомоги Лади, натискаючи час від часу на кнопку почав підіймати його над палубою а він із Миколою почали перебирати поміж рук полотнище вітрила, не даючи йому можливості розгорнутися передчасно.і не уйти у воду, До того ж, за наказом Лади вони ще і розправляли бокові шкаторини. Важко і незвично було це для хлопців. Але ж зате яка краса вирвалася назовні із мішка. Здавалось сама веселка розгорнулась у них на очах. І блакитна, і червона і де не де зелена, жовта і помаранчева. Побачивши їхнє захоплення Лада коротко пояснила. Над цим спінакером справжній художник працював, давній приятель тата – тому він і вдався на усі сто. На Каспії, куди ми їздили кілька років тому при нашій появі цілі юрби виходили, щоб помилуватися. Та годі базікати. Треба справу довершити Будьте всі уважні, бо правильно поставити спінакера зовсім не проста справа. Коли Андрій вибрав спінакер-фал, настала черга зайнятися спінакер-гіком. До нього від нижніх кутів вітрила - брасового і шкотового протягли канати, а потім почали їх вибирати, Від цього відразу різнобарвний красень-спінакер почав наповнюватися вітром. Збуджені такою незвичайною подією хлопці застрибали на палубі із вигуками: перемога, перемога! Сам пан-спінакер підкоривсь нам. Помилувались, погукали та недовго і відшвартувавшись попливли далі тепер вже вздовж водосховища. Пузань-спінакер потужно тягнув яхту. До нього додали грот, а стаксель так і залишили у згорнутому вигляді, бо на курсі галфвинд та ще із спінакером він був зовсім не до чого. Вітер був хоча і цілком достатній але дуже вже не стабільний – часто змінював напрямок і Ладі раз за разом доводилось за допомогою гіків під нього прилаштовуватися. Тепер Андрія знов змінив у штурвала Микола. Завдяки своїй феноменальній пам’яті він вже тримав у голові всю почуту від Лади морську термінологію, та користувався нею на так впевнено, як Андрій. Лада була терплячою, не дорікала йому, хоча при постійних змінах у напрямку вітру хлопець все більше помилявся і нарешті, глянувши на нього, вимовив із кривою посмішкою: - Ну, давай вже і ти нарешті прилучайся. Годі сачкувати. Хіба не бачиш, що у твого найкращого друга голова обертом йде. Він мовчки і не сперечаючись перейняв штурвал від Миколи. Термінологію він теж нарешті засвоїв, але на відміну від Миколи вловив і деякі важливі речі, яких не помітив його неуважний друг. Зробив кілька вдалих спроб без вказівок Лади, і та із подивом глянула на нього: - Як ти здогадався? Він у відповідь посміхнувся, а потім додав: - Та все виявилось не так вже і складно – просто я відчув вітер і зрозумів його – тепер із ним ми товариші.
|
у Вас 
1
