Вт, 05.11.2024, 05:45
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи потрібен цей модуль
Всего ответов: 355

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

ТАТУ, НЕ РУБАЙ ВЕРБУ!

Вчепившись за рукав батькової старої пошарпаної сорочки, Максимко намагався
відтягнути батька від дерева. Грицько тільки замахнувся сокирою вверх, як малий
підбіг до нього і зі сльозами на очах закричав:

-Тату, не рубай вербу !!! Там пташенята , вони помруть!

-Що ти хочеш, щоб я пташенят з верби знімав? -відштовхнув сина сердитий батько-
І ти туди ж зі своїм благородством, весь в матір. А світ не із одних благородних,
світ жорстокий, сину, жорстокий-продовжував бубніти Грицько.

-То навіщо бути як усі?-уже плачучи запитав син-Невже не можна бути добрішим?

-Добрішим? А навіщо бути добрішим? Щоб так ,як вона..?

Грицько не закінчив фразу , сльози самі полилися з його очей. Він притягнув
Максимка за руку до себе і вони всілися на старому пні від недавно зрубаної
сухої тополі.

-Ти вибач синку ,не легко мені , ось і злюся. А мама твоя , вона доброю була,
навіть дуже доброю. Через ту доброту і милосердя самі ми тепер, а її нема.
Грицько притиснув до себе сина і заплакав. Він плакав так, як не плакав ані разу
з того дня, коли Галини не стало. Гарячі сльози текли по неголених щоках ,
а в самого перед очами пробігали події того жахливого дня.
* * *
-Все, корови видоєні, їжа на плиті, я побігла у поле. Максимка до бабусі завези
і доганяй мене !-крикнула Грицькові Галина і закрила за собою хвірточку,що вела
на город.

Її очі світилися радістю. А чому б їм не світитися? Люблячий чоловік, здоровий
прекрасний синок, злагода і достаток у сім"ї. Люди заздрили , а вона й уваги
не звертала , тільки одаровувала у відповідь ласкавим поглядом. Заздрила Галині
і колишня Грицькова дружина-Катерина.

Коли Катерина і Грицько розлучилися, про Галину ніхто й чутки не чув, бо в селі
вона появилася пізніше. Після того, як у сусідньому районі у неї з мамою згоріла
хата, хтось із далеких родичів запросив їх у село пожити в пустому домі.
Так вона й з"явилася тут і сподобалася Грицькові, та на той час вони з Катериною
вже були рік, як розлучені. Що там у них вийшло, Галина ніколи не допитувалася,
та Грицько й сам ніколи не розмовляв з нею про свою колишню дружину.
Але село є село. Тут всім все видно ,як на долоні. Було видно й щастя Грицька
і його молодої дружини. Люди тихо перешіптувалися , коли Галина проходила селом,
чи десь появлялася в людних місцях:

-Ось, яка гарна жіночка у Грицька, і красуня. і роботяща, і матір його поважає
й любить , як свою. Не те що Катерина...От, чого їй не жилося, чого бракувало?
Була за Грицьком, як за кремінною стіною, а тепер- ні жінка ні дівка .

Катерина весь час й сама старалась уколоти Галину поганим словом,
та Галина жодного разу не пожалілася чоловікові. А коли живіт у Галини почав бути
помітним , Катерину наче б то підмінили. Вона зовсім розлютувалася.

То в черзі штовхне Галину в живіт, то на роботі чаєм з травок вгостить.
Після тих чаїв Галина ледь не втратила дитинку ,але не захотіла вірити свекрушиним
доводам про Катерину. Вона тільки змогла зрозуміти, що в Катерини ніколи не зможе
бути дітей, тому з Грицьком вони і розійшлися.

Так і того дня, Галина і Катерина разом поспішали на роботу. З сапами через плече,
вони обидві крокували польовою дорогою, як раптом їм на зустріч наднісся комбайн
на великій швидкості. Галина помітила неладне, а Катерина щось говорила і показувала
рукою на лан буряків , коли її щось з великою силою відштовхнуло на обочину. Коли отямилась,
то комбайн вже був під горбом...а де ж Галина?

Галина лежала посеред дороги у великій калюжі крові. Очі її були закриті , але вона ще дихала.
В той самий момент і Грицько підоспів. Катерина била Галину по щоках, щоб не втратила тяму.
Галина на секунду відкрила очі,глянула на Катерину і промовила :" Не покидай Максимка...
і Грицька...не покидай!!!"

Грицько після втрати дружини в душі винив Катерину,що зосталася жива, але розумів,
що життя їй врятувала Галина. Звинувачував і Галину в тому,що могла вижити, та її ж доброта
у неї забрала життя. Розуміла все і Катерина, тому часто пригощала Максимка й Грицька
домашніми стравами, прала їм одяг, допомагала першокласнику з уроками. Але Грицько не
зміг знову впустити Катерину в своє життя. Там була лиш Галина.
* * *
Максимку , іди, неси драбину, знімай своїх пташок з верби!
Грицько витер сльози і взявся за сокиру.                     

Додав: natalka7474 (21.10.2013) | Автор: © НАТАЛЯ ХАММОУДА
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1624 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
avatar
Наталю,дуже боляче читалося...
"Життя прожити -  не поле перейти"(Прислів"я) 55555
avatar
4 natalka7474 • 20:58, 21.10.2013 [Лінк на твір]
ДУЖЕ ДЯКУЮ, ПАНІ ГАЛИНО! :)
avatar
2 Davudenko • 19:45, 21.10.2013 [Лінк на твір]
hands 55555
avatar
5 natalka7474 • 20:59, 21.10.2013 [Лінк на твір]
СПАСИБІ ПАНЕ ІВАНЕ!
avatar
3 oduvan4ik • 20:06, 21.10.2013 [Лінк на твір]
Наталочко, так щемно... Дуже проникливе і життєве оповідання. 91_smile-2 55555 s-16
avatar
6 natalka7474 • 20:59, 21.10.2013 [Лінк на твір]
yes НАТАЛОЧКО, ДЯКУЮ ЗА ВИСОКУ ОЦІНКУ І ЗА РОЗУМІННЯ!
avatar
7 Asedo1949 • 23:35, 21.10.2013 [Лінк на твір]
Із   задоволенням  прочитала  Вашу  розповідь  про  людську  доброту  і  хоч   защиміло   серце   від   такого  повороту  подій,  все  ж  радісно  стало,  що  є  та  велика,  Господня   доброта,  яку  Ви   так  добре  зуміли   викласти. 55555
avatar
8 natalka7474 • 06:07, 22.10.2013 [Лінк на твір]
Дякую щиро за оцінку і вашу думку, пані Катерино!  Доброта завжди ліпше , як зло, навіть, якщо і наслідки не такі,  яких ми очікуємо. Дякую!!!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz