Лєра кинула
келих об зеркало , і розбиті осколки
впали додолу, а на самому зеркалі утворилися мілкі тріщини, як зморшки. Сама ж
співачка сиділа на підлозі і ревіла , але тихо, щоб ніхто не міг почути, бо
найсправді, душа її хотіла кричати, як чайка над морем.
Нащо мені ця слава, - думала вона, - нащо
ці гроші і придумане ім’я? Так, я вже забула своє справжнє ім’я, здається назавжди стерлося з пам’яті. Але ж для творчості це було необхідно,як повітря.
Люди, дуже, матеріальні, і я теж… Хотілося стати дуже багатою і відомою…. А
синочок мій, він не народився, бо я так вирішила,і мій директор. Тільки
залишилися сни , де моя ненароджена дитина простягає до мене руки і ласкаво
каже: Мамо… Ой, аж мурашки по тілу пробіглися, -сказала до себе Лєра. І тепер
розумію,- продовжувала говорити собі жінка,- що слава,гроші не мають ніякого
значення. Все банально просто: Коли молода, то треба виховувати дітей і кохати
, а коли постарієш, то віддавати свою любов онукам…..
Десь почулися кроки в коридорі і відкрилися
двері, в які просунувся букет троянд. А сльоза на щоці у співачки ще трималася
, декілька секунд, а потім впала і загубилася, як та мрія, - у якої був, свій,
час…
24.12. 2013р
|