Коментувати також можна з та

Вт, 13/04/21, 10:35
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [980]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [131]
Аудіовірші [49]
Українцям [2514]
Вірш-пісня [526]
Вірші про Україну [1410]
Вірші про рідний край [773]
Вірші про мову [167]
Збірки поезії, поеми [111]
Абетка [22]
Акровірш [31]
Байка [88]
Загадки [15]
Верлібр [141]
Елегія [50]
Історичні вірші [280]
Вірш-усмішка [974]
Вірші про сім'ю [390]
Вірші про рідню [141]
Вірші про жінок [651]
Вірші про чоловіків [101]
Вірші про військових, армію [188]
Вірші про Перемогу, війну [308]
Вірші про кохання [3273]
Вірші про друзів [707]
Вірш-казка [129]
Казка (проза) [27]
Проза для та про дітей [18]
Вірші для дітей [316]
Вірші про дитинство [319]
Вірші про навчання [57]
Вірші про професію [79]
Вірші про eмiгрантів [144]
Вірші в перекладі [635]
Вірші про свята [194]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1181]
Вірш-тост, вірш-привітання [95]
Для мене поезія - це [185]
Поети [266]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [22]
Релігія [271]
Щастя - ... [568]
Жінка - ... [250]
Життя... [4119]
Філософам [1250]
Громадянину [827]
Метафізика [143]
Опитування для Вас:
Чи заповнюєте при публікації поле КЛЮЧОВІ слова/ТЕГИ?
Всего ответов: 160

І як без статистики?
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

ПОПЕЛЮШКА 2-46
І ось нарешті з’явився, як їй здалося тоді, справжній він. Він був саме із того першого кола — виконавців, наданного нами тут трохи вище. На зріст високий, статурою кремезний, обличчя мов  із скелі вирубане, мужнє і виразне. Вона ще, навчаючись у школі,  коли вже  неодноразово бачила його на екранах, бо у кінорежисерів він був завжди нарозхват, а то як же, така рідкісна фактура, такі металеві командні  нотки у голосі. Вже до тридцяти років він знявся у декількох десятках фільмів. І майже в усіх грав роль військового, і не дивно, бо однострій був наче його другою шкірою, у ньому він мав вигляд справжнісінького супермена, хоча у радянський час це визначення не дуже  афішували, і змінювали на менш влучні слова – такі, як: наприклад, богатир, мужній красень, визволитель, або захисник вітчизни. Та від зміни слів і словосполучень сутність не змінювалося. Ось така була обкладинка  цього чоловіка, а  глибинні риси, які звичайно були у нього, як і у кожної людини завжди залишались за кадром. І така ширма  була для нього дуже зручна і корисна.  Чи не так відбувалося усе у геніальному романі Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея», в якому напрочуд приваблива зовнішність повністю затуляла огидні і навіть брудні риси душі.
                Та хіба Наталі Новохацькій, студентці четвертого ,  курсу консерваторії і початкуючій солістці  філармонії можна було докорити тим, що вона не замислилась глибше, не вдивилась пильніше, а закохалася по самісінькі, як то кажуть, вуха, тим більше, що перший крок у їхніх стосунках було зроблено саме ним, а не нею. А відбулось це після одного із її виступів. У компанії кількох друзів, він прийшов до неї за лаштунки і подарував букет темно-червоних, майже чорних, троянд, сказавши при цьому заздалегідь приготовану фразу: - вашій Кармен, у образі якої ви неперевершені, вам як раз личить цей колір троянд. На перший погляд, він може видатися трохи похмурим, та завдяки вашій світлій янгольській зовнішності, навіть він – колір цей – значно пом’якшується.
                Наталя почула, роздивилася, враз впізнала свого давнього кумира, і усе закрутилося перед її закоханими очима. А далі все відбулось, як і завжди. Кілька романтичних побачень, галасливе гуляння, пара зайвих келехів солодкого червоного вина, а уранці  виявила вона себе разом із своїм кумиром в одному ліжку Здивування не було – лише спроба пригадати, як це все сталося, але пам'ять не бажала поділитися з нею, хоч чим-небудь, із цього приводу.      
         -Ну, і гаразд! - труснула розкішними світлими кучерями Наталія: - у вир, так у вир. Абикуди та винесе. А доки, все, як в казці - чоловік її мрії - тепер просто її чоловік. У це важко повірити, але це  так.
            За нетривалим сніданком, що складався з декількох бутербродів з сирокопченої ковбаси і червоної кетової ікри, яка набила їй оскому ще в далекосхідному гарнізоні. Правда, потрібно  віддати належне - ікра була дуже велика і дуже свіжа, а ось батон на скибочки якого вона була намазала, виявився зовсім черствим. Але хто б став звертати увагу на такий дрібниці? Вже звичайно не закохана студентка. За міцною кавою, яку пили вони з тоненьких китайських чашок, її новий коханий запропонував їй перебратися до нього. І вона без тіні роздуму погодилася. - А чом би і ні, коли гуртожиток, а особливо вузьке залізне ліжко з пружинами,  що провисали  майже до підлоги, почали діставати її вже не на жарт.
              Поснідали і розбіглися - кожен по своїх справах. Він на озвучення на Ленфільм. Вона на другу пару до консерваторії - а першу довелося пропустити через те, що прокинулася надто вже пізно. Але що там якась пара? - всього лише виклик до декана і п'ять хвилин його батьківських нотацій.  А тут вирішувалася, як її здавалося тоді, вся її доля.
                     А виявилась ця доля дуже вже схожою на кабінку ліфта. Спочатку піднесла  аж до неба, звідки вже і едемські сади проглядалися.  Тривало  раювання два чи три місяці – не довше, а потім – щось зарипіло у старому давно не змащеному механізмі, кабінка здригнулася і почала опускатися і чим далі, тим швидше. Наталі зробилося лячно. і вона потяглася рукою до цяточки найвищого поверху, де усього за мить до цього  перебувала у повній ейфорії, та навіть її достатньо високий для жінки зріст – метр сімдесят п’ять сантиметрів, виявився замалим, щоб дотягнутися. 
          -Ну, добре! Хай хоч тут, - майнуло у голові, - Каву у ліжко тут звісно не приносять, та цілують ще дуже пристрасно і говорять самі солодкі  і, як здається щирі слова.
     І дійсно, кабінка, наче дослухавшись до думок Наталі, протрималась на цьому, середньому, невідомо якому поверсі, ще майже місяць, а потім знову струснуло кабінку, і вона продовжила, як зрозуміла вже цього разу Наталя, свій невідворотній безупинний спуск. І на цьому проміжку вперше прозвучали з вуст її колишнього майже божества образливі байдужі і навіть  образливі  для її закоханого серця слова, хоча вона і відчувала, що її обранець все ж втримується і усіма силами намагається уникнути остаточного розриву відношень - вочевидь вона, все ще означала щось для нього. А слова були такі:
            -Ну, хіба ти не розумієш, що усі балачки про майбутню дитину передчасні. До того ж я спланував, що народиться моя дитина лише у законному шлюбі. А  з ним я ще не визначився остаточно. Та і не давав я тобі жодних приводів для таких надій. Поки ми просто партнери, вільні люди і утримують нас один біля одного виключно теплі взаємні відчуття, в яких і натяку навіть немає на якийсь там грубий розрахунок. Ну, хіба це не прекрасно?... Але постій, постій! Може  все вже сталося, і тобі по молодості років просто соромно признатися у цьому? Тоді ти просто молодчина, що затіяла цю розмову. Я правий?
             І, побачивши, що Наталя ствердно хитнула головою, продовжив: - Та не хвилюйся ти так. Зараз все уладнаємо. Я зателефоную надійному знайомому лікарю – навіть і натяку на будь-який розголос не буде…
              І  за кілька днів все вирішилось тишком-нишком. Дитану, на яку  так сподівалася, про яку стільки мріяла – бо перша і від коханого чоловіка, було втрачено, а як точніше, просто вбито, на самому початку життя. І не тільки її обранець був винний у цьому, ще більшу провину покладала вона на себе. Наталя йшла по Невському до малої зали філармонії, де за кілька тижнів мав відбутися її перший сольник і майже що не ридала у голос. Перехожі – одні з подивом, інші із жалем дивилися на неї, та підійти і заспокоїти так ніхто і не наважився. У наш час кожен свої проблеми має вирішувати сам, бо ніхто не чекатиме, поки людина прийде до тями і буде знову здатна продовжити путь по кар’єрних сходинках – її просто зсадять, як зсаджують зазвичай непритомного пасажира з швидкого потягу, бо суворий графік не передбачає жодної, хоча і з поважних причин зробленої зайвої зупинки.  Починаюча солістка філармонії студентка четвертого курсу Наталя Новохацька, мала достатньо мужності і здорового глузду, щоб повністю приборкати всі емоції, що ставали  завадою на її переможному шляху, а тому увійшовши до приміщення знов була сонячно усміхнена, із сяючими очима і легкою стрімкою ходою. А тому чисельні стрічні чоловіки проти волі повертались їй услід і потихеньку зітхали.  Наталя помічала це, та  задоволення, як це було раніше, не відчувала. Репетиція пройшла добре, їй майже не робили зауважень, а навпаки  ставили у приклад, більш досвідченим та менш зібраним солістам, що тільки те і робили, що помилялися. Волю сльозам вона дозволила собі лише вдома і тільки тому, що її обранець був ще відсутній - так рано з Ленфільму він ніколи не повертався. Разом із сльозами у Наталі вибухнула і злість. Вона навіть почала  пакувати до валіз свої речі і віднайшла авторучку  з клаптиком паперу для прощальної записки…  Та мабуть час для цього ще не настав. Вона дуже  кохала свого красеня-обранця і від одної думки про можливий розрив із ним у неї неабияк паморочилась голова.
                   Та кабінка ліфту і на цьому поверсі довго не протрималася і через деякий час знову продовжила спуск. Все ближче ставала земля, все більш було помітно на ній брудних темних плям, та все одно у вікна ще продовжувало заглядати сонечко, і це неабияк підвищувало настрій у Наталі. Та ось нарешті стало зовсім темно, кабінка здригнулась кілька разів і остаточно зупинилась.
              -Підвал! – зрозуміла Наталя, - Божечки! Та як же жити у суцільній темряві хоч і з будь-яким коханим чоловіком. 
        І тут доля трішечки зглянулась над дівчиною. 
 Клацнув вимикач і спалахнуло яскраве просто таки обпалююче електричне світло. А у ньому незнайома чорнява дівчина. 
              -І дуже вродлива! – відзначила для себе Наталя, - Але ж – хто вона така, і що тут робить.
               Вона вже і рота розкрила, щоб розпитати, та цього не знадобилось, бо різко розчинивши двері,  поріг кімнати переступив її обранець -  за давнєю звичкою він усе робив різко і впевнено.
                   -Знайомся, Наталочко! – узяв чоловік її мрії із місця в кар’єр, - це Олюня. Від сьогодні вона житиме із нами.
           Брови Наталії різко пішли вгору, рот широко розкрився і перетворився на букву "О". Жодна думка, та що там думка, жодне слово не приходило в голову. А її обранець і в цій складній ситуації відчував себе, як риба у воді.     
         - Наталочко! Олюня моя стара подружка, і колись  жила у мене.  А тепер  склалося так, що податися їй абсолютно нікуди. Але, думаю, нас з тобою не убуде, якщо прихистимо її на нашому розкішному ложі - на нім не лише Олюня, а і весь кордібалет Маріїнки вільно розтошується, і ще місця вільного цілком достатньо залишиться. Ну, так як, Наталочко?
              Що відбувалось після цього, у якій послідовності не збереглося у запамороченій голові. Ну, ніби то ляпасу обранцеві дала, а потім і сама отримала у відповідь,  та такого,  що, впавши на розкішне ліжко, де промайнуло стільки солодких, повних пристрастей і любощів ночей із єдиною, як кілька місяців вважалося їй найріднішою людиною, перекотилася кілька раз по ньому, і тільки вчепившись за інстинктом самозбереження, у шовкове покривало цупкими довгими пальцями, нарешті зупинилася, важко дихаючи і глитаючи гіркосолоні сльози образи.












Додав: вершник (21/02/14) | Автор: © Юрій Іванов
 
Розміщено на сторінці: Проза
 
Переглянули твір - 1299 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
avatar
1 Davudenko • 17:16, 21/02/14 [Лінк на твір]
hands hands hands 55555


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


   


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
Гімн села Велика Олександрівка "Чуб...
00:03:41

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz