Слухайтесь Бога, зупиніться відразу, Родина вся наша хворіє в цей час, Важко дивитись у очі всім дітям, Тому, що для них життя створене гірке.
Не має порядку в житті всіх людей, Вмирають від болю та розрухи сердець, Дивитись на омут життя в цім селі, Не витримують люди, що боролись за правду завжди.
За чесне, спокійне, щасливе життя, Так хочеться всі сили віддать, Та не вилікувати цю атмосферу, Що формувалась роками, Це п»янка та легкість, безвідповідальність.
Перед цим, як унуритись в своє це оточення, Стараються влізти в сімейні справи молодших «членів родини», що тут проживають, Та силою розуму дітей піднімають.
Без самого мінімуму соціальних умов, Проживаємо всі ми у ріднім селі, Це в ліках потреба та фахівця, З медичної справи необхідність проста.
На Бога надія зростала велика, Та виживання стає все найгіршим, Стараються в очі брехати постійно, Тому, щоб нікого не « обідити».
До кожного стану з боку дитини, Прислухалась постійно, не було відпочинку, До Бога молилась і в день і в ночі, Тому, що діла не має нікому до тебе в цім Божім селі.
Дорога до центру районного рідного, Дорогою вже стала, тому залишилась надія лиш, Не добратись за браком грошей , В центр життєвого розвитку, А жити потрібно то ж терпимо скруту з допомогою Божою!
Із сльозами проходить цей прожитий день, Радієм лиш дітьми, що витримують все, Вчити Їх маємо ніби ми влада, Тому, що залежність замовчувати святе це життя людей, є справжньою.
ЇЇ не подолати нікому й не взмозі, Залишились мрії з дитинства про те, Що це мій обов»язок перед Богом великим, Дати вищу освіту всім дітям.
В селах всі люди живуть віртуальним життям, Президента бачимо й радієм щодня, Та хочеться всім розповісти, що є РОДИНА велика, ЯКУ БОГ БЕРЕЖЕ НА ЦІМ СВІТІ!!!
Найбільше багатство, що є на землі, Це долі людей, котрі потрібні усім. Та діточок рідних усіх, що живуть тут, Та посмішками своїми рятують від туги.
Ми дуже радієм за Вас рідна влада, Що ви мільйонери, а ми так собі, Прості люди, що в душах несемо, Багатство безмірне, що на святій землі ми БОГУ ПОТРІБНІ.
Приїдьте ви рідні до нас у село, Тут чудо - люди творять справжні дива, Побачить своїми очима й почути вухами, Це відповідь й вирішення Божого завдання.
Тут зможете Ви всі свої надбання, Професійні й людські відкривати щодня, Заб»ється серце від вчинку героя, Та й познайомитесь із силою Божою.
Ми вірити будемо всім Вам завжди, Та знаємо вірно, що правдою жить, Це свято щоденне Богом Вам справдиться, Та добром і любов»ю вічно оберігатиметься..
Чужих людей в світі не має ніде, А в нашій країні маленькій, красивій, Ми дуже всі рідні від єдиної матері, Тому бачити й чути потрібно про те, Що діється в маленькій родині в цей день !!!
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1904 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
