Наталя торкнулась вустами його чола, поправила ковдру і сівши на хиткий старенький стілець, якій тільки один і був на усю велику палату, запитало хоч і із незапокоїнням, але вже і з широкою посмішкою, яка їй так личила, : - Ну, як ти тут? Не дуже боляче? -Ні, мотнув перев’заною головою Андрій, - тільки усередині все щось гуде, та терпіти можна, що я і роблю. -Ну, - я рада за тебе! Сподіваюсь швидко минеться. Ось тільки себе я караю, бо тільки одна і вина у тому, що трапилось із тобою. Треба було мені, дурепі, настояти, щоб ти не у холі чекав, а зайшов до репетиційної зали. У ній негідники навіть би і не наблизились до тебе. Бо насправді вони на людях боязкі, а коли я поруч, то і зовсім, мов шовкові. А ти що битися із ними намагався? Андрій, схвально хитнувши головою, відповів: - Звичайно. Я не тюхтій якийсь. Ось тільки одне тобі скажу – треба негайно йти до секції боксу і серйозно тренуватися, щоб іншого разу соромно перед тобою не було. Наталя похитала головою: - Ой, довго ж тобі прийдеться їх у цій справі наздоганяти. Хіба ти не зрозумів – вони ж професійні спортсмени. Вони життя на це поклали, а тобі хіба що аматором доведеться колись стати. І не більше. Ти ж не про це мрієш? -Звичайно ні – наморщив чоло Андрій, - але ж я чоловік, і соромно мені будь перед ким силою поступатися. А до речі, я одного все ж провчив – на підлозі опинився із сінцем під оком. І коли б не ті двоє, невідомо, чия б і взяла.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1425 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
