Безтямний погляд відбивається від дзеркала і повертається назад до тебе. Та ж сама зовнішність, ті самі очі, губи… Але по той бік вже зовсім інша людина. Людина, яка нічого не відчуває. Хвилювання, злість, захоплення, агресія… Всі емоції поглинула порожнеча всередині неї. Не впізнаєш? Це ж ти! Це ти більше не вмієш щиро радіти і плакати! Страшно? Ти навіть не боїшся власної спустошеної душі, тобі байдуже… Тобі більше ніколи не відчути дитячої безтурботності. Ти ніколи не почуватимешся щасливою від усвідомлення того, що весь світ створено тільки для тебе. Ти не зможеш подорожувати лабіринтами власних мрій. Ти більше ніколи не будеш такою як раніше. Ти мовчки візьмеш камінь і пожбуриш його у дзеркало. Ого! В тобі прокинулася ненависть!Однак це тільки залишки загублених емоцій… Це останнє, що ти відчуєш перед тим як збереш шматки розбитого скла. Ти затиснеш їх у руці і, незважаючи на кров та не відчуваючи болю, байдуже попрямуєш на цвинтар, щоб назавжди поховати себе колишню.
Пережитий час залишає нам якісь сліди - спогади чи досвід чи то якусь память. Хтось забуває хорошд, хтось погане, гірше коли все забувається. Як співається: "мої літа - моє багатство".
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
