Усмішка.

                                      Усмішка.
   Іду . На шляху мого життя тихо , може тому що осінь золотом  своїм дивиться мені прямо в душу , а може тому , що зітхаючи дощі заглядають кожною краплиною в душу , щоб освіжити після «пекельного» літа . Ще такого не було і на світі і на Україні , щоб до сорока градусів піднімалася жара , а що говорити в інших місцинах . Робота в таку спеку ледь посувається  , а бідна травичка висохла аж до корінців , можливо хтось підливав у спеку свій  город , але і бідна річечка пересохла , деякі струмки взагалі розгубилися десь у полях , криниці пересохли , і ще до сих пір , вода не піднялася до норми. Але все одно , дерева завжди нам посміхаються , і дарма що багато людей їх все більше рубають , адже влада так «приперла» людей до неможливого життя , що треба збирати мов сухарі на заслання , дрова на зиму , бо вже годі платити в сім раз дорожче , а отримувати чи не в десять разів менше … (зарплати , подяки ,  а взамін за ці немічні подачки від влади , ще вдесятеро більше працювати !) Нічого … Люди терплять , бо й дерева і квіти , незважаючи на те що не було дощів , також услід кожній людині посміхаються . Тварини поховалися , хто десь в яму , хто в покинуті житла , та будь де … А де людині заховатися , не лише від пекельного літнього сонця(  було б де ?)  , але і від пекельних «вибриків» влади . Та все одно , люди терплять , бо навіть по церквах проповідники кажуть лише молитися , просто словами і нічого не робити , хоча Божі закони ( в Біблії ) кажуть – молитва без плодів – мертва , може і церква без плодів ( я маю на увазі добрих плодів , плодів любові , життя і народження) також мертва , хто зна … Я ж не суддя , і також мовчу , «слідую» церковним канонам … Можливо всі брешуть , і тоді де шукати правди . Завжди праві дерева – вони мовчать , їх рубають – вони мовчать , їх палять і нищать – вони мовчать , може і нам так жити – нас бють , руйнують наші душі , нищать тіла – а ми мовчимо , може це від природи нам така наука і нам треба таки і далі мовчати …
  Іду . Вслухаючись в кожну гілку , в кожен листок на дереві , в кожну травичку яку топчуть ,( І їх  чую – люди ! , кожен їх біль …) , ви маєте голос (вони кажуть людям)  , а ми не маємо , чого мовчите , робіть добрі справи – хоч себе захистіть , а можливо згодом і нас … Та ні . Дерева не усміхаються – вони можливо вже сміються з нас , але хто зна … Може ми погано вслухаємося і вони таки щось нам нашіптують добре у серце , лише ми не хочемо їх слухати …
           Ваш Іван Українець .08.10.2015 9:04:59
   Чому мені по лісі не можна просто йти , і відпочити від думок в голові ; а то так крутяться ніби педалі , на велосипеді так крутить нас життя , може тому щоби не відпочили , не слухали як дихає у лісі чистота , оцих думок правдивих і щасливих . Я може лише гілочки колись сухі рубав , щоб дерево завчасно не розгнилось , а хто б мені думки ці гнилі відрубав (би !) , щоби моя душа не гнила …