Грибний марафон
Коли настає літо, то починається грибний сезон.
Гриби, настільки смачні ці дари лісу, що навколо них розгортаються часом смішні і трагічні випадки нашого життя, що ніякий бурштиновий кландай не зрівняється з ним. Та ще й до того корисні для здоров’я, що можуть замінити багато ліків, які наповнені аптеками. Стільки тих аптек зараз розвелось, що на кожному куті стоїть аптека, буває що і дві аптеки рядом. Люди в нас мабуть люблять лікуватись, що замість хліба вважають краще купити собі ліки. Деколи продають в аптеках таблетки виготовленні з крохмалю але це не біда, людина настільки має віру в цілющі властивості тих таблеток, що зразу робиться здоровою.
Лікарі людям виписують дорогі ліки, чим дорожче ліки, тим людина скоріше повірить в їх цілющі властивості і скоріше вилікується. І медики так успішно досягли в цьому вдосконалення, що деяким хворим приходиться не довго мучитись тут на землі, їх швидко відправляють на той світ. Навіть викладачі перш ніж випустити лікаря до практичних занять, дають їм щиру пораду, що вони ніколи не стануть хорошими лікарями поки не буде в них свого кладовища, куди вони відправили своїх пацієнтів.
Гриби мають лікувальні властивості. Лисички лікують печінку і винищують паразитів. А ті гриби які ростуть на березі лікують нирки, березовий гриб лікує язву і рак. І так багато грибів, які смачні та лікувальні. Тому конкуренція йде між грибами і аптечними мікстурами, хто більше вилікує або відправить на той світ людей. В боротьбу з грибами пустили агітаційну зброю, мовляючи що гриби отруйні. Почали винищувати ліси, щоб люди не збирали гриби. Але люди вперто ходять в ліс і збирають гриби і ягоди. Не знаю чим ця війна закінчиться між грибами і ліками. Хто швидше винищить людей, той напевно і буде переможцем. А поки ще є гриби і збереглись дерева, люди йдуть, їдуть і вишукують того грибочка що можна його з’їсти.
Одного разу я вирішив стати грибником. Купив собі рюкзак, відро, чоботи, капелюха - все те, що потрібно грибнику щоб гриби не боялись мене і не ховались а радісно сприймали мене за свого і стрибали прямо в відро.
Перш за все треба вирішити куди треба їхати? Ну це простіше простого, куди сідають люди з рюкзаками і кошиками, значить треба сідати в цей автобус.
Я так і зробив, щоб дізнатись куди вони їдуть, я пропустив в перед їх і повторив назву села, в яке вони їхали. Та коли вони вийшли з автобуса, то я зробив вигляд що поправляю своє знаряддя, і коли вони відійшли на 20 метрів, я пішов за ними. Дивлюсь вони почали підозріло оглядатись на мене, і щось між собою перемовляти. Я ішов впевнено, не подаючи вигляду що я тут перший раз, крокуючи вслід за ними. Та по дорозі їхала машина і вони її зупинили, щоб відірватись від мене і поїхали на ній. Так мій план перший зірвався, побродив я трошки по лісу знайшовши трохи сироїжок, і поїхав до дому.
Дуже часто буває коли виходиш з лісу, зустрічаєш новачків з пустими корзинами, і коли мене запитують, чи є гриби, я відповідаю що мало. Вони з недовірою до мене кажуть, що повно на базарі є грибів. Вони думаю, косу з собою забули, бо вважають що в лісі так багато грибів, що хоч косою коси. Але бідні ці новачки не знають, як важко найти місця де вони ростуть, що роками треба блудити по лісу щоб знайти саме ці місця, та й то теж буває, що сьогодні в одній частині лісу завтра в іншій.
В мене родич теж був грибником, але він ніколи з собою нікого не брав. Свою тайну грибних місць забрав з собою. Він довго прожив, кажуть що грибники як і бджолярі довго живуть. Гриби мають такі властивості, швидко поки ти ще не розібрався в них, відправляти на той світ, або продовжити тобі життя на багато років.
Мій знайомий просив вивідати тайну його місць. Я знав, що він їздить в одне село і назвав назву села, але той сказав, що він там був, а грибів не знайшов. Але марні були мої сподівання, тільки перед смертю він мені розказав свою тайну. Я мабуть її теж не буду розказувати, бо так важко дістаються ці гриби, що розказавши іншим, можеш залишитись без них. Гриби не в кожному лісі ростуть, так як і не під кожним деревом. А буває в такі хащі заходиш, то тебе вужина не пропускає, розриваючи на тобі одежу, то висока трава в чоловічий ріст з перешкодами палих дерев, що не обійти не перелізти.
Один рік було стільки грибів, що люди виносили з лісу мішками, і хлинули в ліс хто міг і на чим міг; на машинах, електричках, мотоциклах, велосипедах і на мопедах. Мені довелось в житті два рази бути учасником штурму, перший раз в 70 роках я брав штурмом ЦУМ, коли в магазині завезли мешти фірми «Саламандра». Тоді люди ще вночі займали чергу, і така черга була як в мавзолей, і рівно о 9 годині зняли охорону і відчинили двері багатоповерхового універмагу, люди бігли як табун коней, неможна було зупинятись інакше тебе повалять на землю і затовчуть. І другий раз я брав штурмом цей ліс, людей правда було трошки менше але натовп був дійсно схожий на табун диких коней. Десант різного віку і поколінь від дітей в колясках - до старих бабусь у візках, а хто на костилях, всі йшли до лісу, вірніше сказати бігли, скакали, атакували. Звірі з цього переляку кинулись з лісу тікати через поля, через села, лізли, повзли і летіли всяка звірина та птахи. Люди з сусідніх селах перелякались, що наступає другий потоп і давай дерева рубати будувати ковчеги. Вони так швидко їх будували, що за пару днів в кожного був свій ковчег з парою всякої худобою, звіриною і гадюками. Кожен думав що йому випала честь другим Ноєм стати і тому прикладали максиму зусиль, щоб його ім’я ввійшло в історію. Паніка була така, що худоба і звірина сама позалазила в ковчег від переляку. І коли все стихло, то довго виглядали ще чи не буде дощу.
Справжній грибний марафон, деякі виходили в ліс коли було ще темно, з ліхтарями. А хто виходив пізніше, то біг випереджуючи тих, хто вийшов з станції раніше. Добравшись до грибних місць, одні накривали гриби плащами, інші робили огорожу щоб відзначити свої місця, розривали на собі одяг, вивішуючи як прапорці на гілках, бігали с палицями щоб не заходили на їхню межу.
Назбиравши грибів через дві години, люди починали виходити з лісу до залізничної станції. Одні назбирали стільки грибів, що не могли винести з лісу, вони викопували яму, кидали туди приховуючи гілками дерев, щоб завтра вернутись за ними.
Машиніст електрички вимушений пів години чекати, поки весь кландай погрузиться, в двері не влізали всі, прийшлось деяким пролізати у вікна, щоб потрапити в електричку. Одні чекали на електричку, яка їхала в протилежну сторону, так їх заштовхали також і вони не могли вибратись, змушені їхати в іншу сторону, стоячи струнко як бравий солдат Шейк.
Після цього марафону була витоптана вся трава, так, що два роки треба було, щоб трава почала рости знову, не говорячи про гриби.
В одному селі чоловік купив дорогу машинку для сушки грибів і приймав у населення гриби, платив гроші за вагу і кидав їх у машину, вона їх дрібно різала і сушила. Поляки приймали цей порошок для виготовлення приправ, потім назад нам продавали як готовий продукт. Все було добре, але цей чоловік не врахував, що ми жили довгий час при соціалізмі, а він так навчив людей красти і обманювати, що жодна реформа не може людей відучити від цієї хвороби. Якщо то був один злодій, то можна було його піймати та посадити, але тут вся державна політика основана не на тому, щоб виробляти продукцію, а щоб красти. Настільки красти стало популярним, що крали всі, від малого до старого. Злодіями робились вчителі, лікарі, міліція та судді, злодіїв вибирали депутатами і вони приймали спеціальні закони, щоб все крадене вважалось як успішний бізнес і всі могли красти без смутку, по совісті, по закону. І люди зляться на злодіїв не тому, що вони крадуть, а тому, що вони їм завидують. Якщо вони могли бути на їх місті, то мали б такі машини, жили на віллах, віддихали і діти їх вчились у Європі. Настільки вони їм завидують, що підраховують кожну копійку їх зарплати, щоб буквально визначити суму накраденого, яка могла бути їхньою. Та щоб виправити це положення, треба всіх людей посадити в тюрму, там з особливою методикою треба відучити людей красти, включаючи і тих, хто наставляє на праведну дорогу, священиків та вчителів. Бо вже люди крадуть не тому, що вони хочуть збагатитись, а тому, що в них вже виробився такий рефлекс, як поїсти, тому їх в тюрми не сажають, судді теж цей рефлекс мають, тому за якусь винагороду вкрадених грошей можна вийти на свободу. Бджоли коли хворіють кліщем, то їх сажають в клітку і обробляють спеціальним порошком, щоб знищити кліща. А в нас люди хворіють цим кліщем, який сидить в нашому розумі і серці. Щоб добратись до цього розуму і серця, треба спеціальні методи впливу, щоб люди позбулися цього кліща. Немає чесних людей, де їх взяти? То буває вискочить один і кричить, що він знайшов злодіїв що крадуть, його всі хвалять вибирають, садять на трон. Потім находиться інший, який починає кричати що той хто сидить на троні є злодій, і люди цього знімають ставлять іншого. І знову знаходиться інший і так все іде по колу, одних скидаємо інших вибираємо, а нічого не міняємо, бо нікого не сажаємо.
Так бізнес у цього підприємця почав працювати поки люди, які здавали гриби не здогадались як можна збільшити вагу грибів. Вони почали напихати в гриби цвяхи та гайки. Та ножі які різали гриби не розраховані на різання металу, виробники цієї машини не врахували цього і ножі зламались, машина вийшла з робочого стану. Щоб відновити роботу цієї машини, треба було великих затрат і підприємець закрив своє виробництво.
Трапилось мені зустріти італійського фермера, який купив в Україні землю і почав господарство. Так він мені розповів про свою біду. Купив поле і трактор за 70 000 євро і коли тракторист в нього відпрацював місяць, він йому заплатив 200 євро за роботу. На наступний день тракторист не вийшов на роботу і коли він прийшов до нього до дому, то тракторист був на веселі і сказав що поки не проп’є всі гроші, не вийде на роботу. Італійський фермер тоді найняв іншого тракториста, а той йому запоров мотор. Я йому кажу, що це ще не біда, біда буде коли поспіє врожай і люди підуть збирати врожай на твоє поле. Як це можливо? - спитав мене італієць.
Наші люди пройшли виховання при соціалізмі, де все що росте біля хати, це чужа власність, а що росте в полі, це власність всіх.
Переляканий італієць на наступний день повернувся в Італію. А ви кажете, що потрібна здорова конкуренція, Європа нашої здорової конкуренції не витримає, коли ми приєднаємось до них. Вони драпонуть від нас мабуть в Америку чи в Африку.
Одного разу я заблукав в лісі, кружляв вже не один раз в одному місці. Я завжди орієнтуюсь по сонці коли йду в ліс, сонце в мене з лівої сторони, а коли я хочу вийти, то я повертаюсь так, щоб сонце було з правої. Та цього разу було похмуро і сонця не було, але вдалось мені потрапити в одне місце де я найшов багато грибів. От я ходжу по колу, щось мене кружляє, не знаю, вже хотів викинути гриби бо знесилив. Аж раптом на дорозі бачу чоловіка з пустою корзиною, запитує мене, що грибів немає?, сухий ліс?. Він стояв з пустою сумкою, а я з двома сумками та й повним рюкзаком, йому відповідаю що грибів не має, але я багато проходив і трошки знайшов. Спитав його як найти дорогу, і він мені пояснив, як вийти з лісу. Хороша була ця людина, бо я вже багато часу блукав по лісі і не міг знайти дороги, а за його порадою я швидко найшов дорогу.
Бувало правда і таке, що я людину спитав як пройти до дороги, він мені показав в іншу сторону, але я вже орієнтуючись по сонцю йому не повірив і пішов іншою дорогою. Так що, не всім грибникам можна вірити, вони як рибаки говорять неправду. Але якщо ти повіриш, що риба, яку піймав цей рибак була в три рази більша, то багато ти не втратиш, але коли ти в лісі підеш іншою дорогою, то можливо закінчиться трагічно.
Біля одного села грибник ходив з собакою в ліс по гриби, і коли собака кидалась на грибників, господар ховався за дерево, так він убирав конкурентів. На мене два рази його собака нападала, хоч в мене була палиця, але відбиватись було важко, бо собака спритніша за людину, поки розвернешся, вона на тебе скочить з іншого боку. Потім я перестав туди їздити, але я найшов дійсно хороші місця в іншому місці і вже туди їжджу постійно.
Бувало раз, що вирішив поїхати в інше місце, але там прийшлось бігти швидко до грибного місця, поки конкурент першим не прийшов з автобуса, яким ми разом приїхали. Та коли я прибіг, тоді був проливний дощ, він іншою дорогою добіг і вже збирав мої гриби.
Одного разу я взяв з собою племінника, старався йому показувати де гриби, щоб більше він назбирав, він так пристрастився, що почав наперед бігати перед мною, щоб першим набрати грибів. Більше я його не брав з собою, не тому що мені шкода грибів, а тому, що в хлопцеві розвиваються нездорові пристрасті.
Деякі люди не розуміють, що гриби не всі можна збирати і їсти. Приїхала до мене далека родичка і пішла зі мною в ліс, назбирала поганок і мухоморів і зі щасливим обличчям прийшла до мене похвалитись. Я взяв і викинув всі гриби в канаву і сказав, що ці гриби не можна їсти, вона розплакалась, почала на мене кричати, що я нехороший чоловік. Мені довго прийшлось її втішати і пояснювати, що отруйні гриби не можна збирати, бо вони мають дуже сильні лікувальні властивості і можуть зразу вилічити від всіх хвороб так, що людина успокоїть всі мвої стрості та бажання і нічого не буде їй потрібно, ні російського газу, ні грибів, стане ангелом, але ми ще не готові, бо треба ще свою совість очистити.
Був такий випадок, що один сусід в іншого ніяк не міг вивідати місця, де збирає його сусід. І одного разу при розмові грибник поскаржився, що багато зараз змій в лісі. На що інший йому порадив стукати по деревам, тоді змії поховаються. Послухав пораду, той за ним в ліс і вивідав по стуку всі його місця, і тоді він приходив раніше на його місця і визбирував гриби. Походивши по пустих місцях, сусід перестав ходити в ліс збирати гриби.
Коли на базарі спитаєш жінку що продає гриби, звідки такі гриби, вона або промовчить, або скаже інше село, де лісу немає, або скаже з лісу.
Приїхав до мене сестри чоловік і так йому закортілось піти з мною по гриби, що я був вимушений погодитись і його взяти з собою. Та він такий був повільний, як зайшов в ліс, то так старанного обходив кожне дерево, що відстав від мене, і мені прийшлось його довго шукати. Приїхали шукати гриби, а прийшлось мені замість грибів довго шукати його.
Можу декілька порад для новачків дати, де можна найти грибні місця, якщо в лісі ви найдете пластмасові пляшки, то тут є грибні місця, де шукають любителі. А коли ви будете находити пляшки від горілки, то тут збирають професіонали, запам’ятайте ці місця.
Одного разу я був в Росії на Уралі, там теж почав ходити в ліс по гриби і заблукав, дорогу найшов до міста по смітнику, чим більше сміття - тим ближче дорога була до виходу з лісу. Люди там ходять до лісу сміття викидати, але гриби там мало хто збирає. Вони кожен день п’ють горівку і в них двоїться в очах. Коли побачать гриб то в очах в них два гриба і тоді вони йдуть посередині між грибами і чолом стукаються в дерево, з лісу виходять з розбитою головою і потім довго хворіють. А хто піде тверезий, той дійсно назбирає грибів багато, та вони не відрізняють білого від сироїжок, так відром продають всі гриби в одному.
А в нас люди гурмани, кожний гриб має свій смак, тому окремо смажать гриби різних сортів, щоб не вийшла каша. А коли продають гриби, то очі в них блистять ніби вони скарби продають а не гриби, а продавши ще довго згадують і хвалять ці гриби, що тим хто вже готує і їх їсть ікається, бо всі наші думки і слова вміють літати. Як що добре слово, то воно дає хороший настрій і людина не йде, а ніби летить в небі, а коли ми говоримо погані слова, то вони нападають на людину наче змії. І людина то спіткнеться, то голова або серце заболить, то робиться грізною і на всіх нападає зі злобою. От які мають властивості наші слова, тому Господь казав, що на Суді відповісте за кожне слово.
Коли я перший раз приїхав на Урал, то знайомий запропонував зі мною піти в ліс, щоб я не заблукав, він повів мене не по своїм місцям, щоб не створити собі конкурента. Я відправився з ним по незнайомим місцям, але сталось так, що мені попадались білі, а йому козарі, і образившись на мене, він більше зі мною в ліс не ходив.
Одного разу я приїхав коли закінчився грибний сезон, всі казали що грибів немає, але я одержимий мисливською вдачею збирання грибів пішов в ліс. Ліс не тільки багатий грибами, в ньому найцінніше живе повітря, яке насичене ароматами дикої природи, воно входить в твої легені і відновлює твоє тіло і розумієш що ми міські люди обміняли здорове повітря на запахи сміттєвих відходів та зачманіли вихлопи відпрацьованого бензину. Пішов в ліс і найшовши перший грибок кажу: «Слава Тобі Господи за грибочок твій», і так назбирав цілий кошик білих. Виходячи з лісу вже побачив маленький маслюк, взяв його і ліниво кинув в кошик. І тут почув думку - «Злодій».
Думаю, що за думка така прийшла в голову і чому я злодій.
Чую, йде інша думка - «а ти за цей грибочок не подякував Господа».
Так мені соромно стало, дійсно Бог створив на землі все для нашого блага, щоб ми жили і радувались, але ми як ті злодії живемо на землі що забуваємо за все дякувати Господа.
Всі негаразди ми створюємо самі і тому нам буває важко, але якщо розібратись, то все можна виправити на краще. Життя є життя, та деколи ми отримуємо пеньки в зад мабуть для того, щоб ми краще вибирали собі шлях і дивилися на перед, що з того може вийти, або чим це може скінчитись. Але якщо ми знову робимо ці ж самі дурниці, то треба підготуватись що обов’язково отримуємо ще один пеньок в зад.
Людина не одна живе на світі, і коли ми мішаємо іншим, то ми повинні шукати інші дороги, де ми можемо розвинути якусь діяльність. І якщо і там нам будуть переходити дорогу, значить прийшов час йти далі. Але не можна битись, мстити і виганяти інших, місця на землі багато і виправдується душа, яка проявила смиренність. Такі довше живуть на землі, а ті хто хапали, утискали інших, швидко залишили цю землю, але все суди Божі і бувають винятки, бо тайни народження і життя нашого на землі відомі одному Творцю. А ми повинні навчитись смиренню, щоб бути учасником божественного плану життя, яке створив Бог на землі. А коли ми винищуємо цей ланцюжок життя, ми винищуємо свою душу, і тим менше в нас залишається шансів продовжувати цей шлях життя.
Коли людина була б одна на землі, вона напевно віддала би все, щоб хтось був би з нею рядом, всі свої гроші та коштовності. Шкода, що ми цього не цінуємо і розуміємо коли ми когось губимо, і коли повернути нічого не можливо.
Дай Боже нам розуму, щоб зрозуміти Твої премудрості як треба жити на землі.
|
та
у Вас 
0
