А далі розпочався звичайний день із буденними турботами. Поки Лада переодягала і підмивала малого, що ще ходив під себе, він зварив йому ману кашу, дрібно нарізав шматочок курячої грудки і запік у духовці велике духмяне яблуко. Малий все з'їв швидко і з апетитом, а потім зповз з ладиних колін на підлогу і почав досліджувати незнайому домівку.
І у цю мить, мов той буревій, гучно гримнувши хлипкими дверима, залетіла до хати тітка Тамара і заторохтіла із порогу, мов той кулемет:
- Ой добре, що ви вже поставали і поснідали. Мені як раз ваша допомога потрібна. У мого поперек прихопило, а я вже домовилася із підводою на сьогодні і мішків для картоплі наготувала, аж цілий десяток. Ну що поїдите? Бачу, бачу, що поїдите. А підвода вже чекає на вас за хвірткою. Але заждіть! Треба ж комусь із малим декілька годин побути. Та я зараз до тітки Клави зазирну, вона вже точно не відмовить, а кращої няньки годі і шукати — ні защо не знайдеш. Ну, я побігла, а ви тут збирайтеся. Та хутко, хутко! Бо ніколи мені, а машина, як на зло обламалася сьогодні. Тому із вами у одній підводі поїду аж до дальнього випасу. Там на мене вже чекають, з міста ще учора приїхали, а я тут і досі ніяк не впораюся...
Знову гучно гримнули двері, а Лада подумала:
-Та ніякого поперека у її чоловіка не перехопило. Просто уся ця картопля звичайнісенька трудотерапія для нього, її племінника, а її коханого. Ну, що ж непогано все вийшло. Тепер йому і вгору глянути буде ніколи, а рани душевні тим часом, хоч і потихенньку, загоюватися почнуть.
Тьотя Клава з'явилася десь хвилин за десять. Сама, бо тітка Тамара, за її словами, пішла жмут сіна роздобувати, щоб собі під сидницю підкласти до підводи, бо дорога, по якій їхати, грунтова, а тому вибоїн і вимоїн по ній не злічити. і поки місця дістанешся, растрясе так что не тільки всі нутрощі повідбиває, а ще й душу всю витрясе.
- Ну, ти ж знаєш, як твоя тітонька у таких випадках висловлюється, - додола сусідка наприкінці, посміхючись одними куточками вуст.
І він мимоволі посміхнувся до неї. Така вже була тьотя — сама простота і доброта, хоча десь на споді її душі таїлися бісики, але були вони як і сама тітка Клава сама доброзичливість. Це відчув малий і Відірвавшись від Ладиної руки сам пішов в розкриті обійми незнайомої йому ще тьоті Клави.
***
І ось вони вже трясуться у підводі. Тітка Тамара, що не мить зойкає і посилає численні кари на голову
свого чоловіка, головного механізатора, що займається не відомо чим та тільки не сільськими дорогами. А це ж його друга за важливістю справа. Ой, гнати його під три чорти треба з цієї посади!. - аж стогне тітка Тамара, - На місці голови я саме так би і зробила. Та той терпить, а чому, а тому що, як і мій повністю зледащів. Ой, чоловіки, чоловіки, немає над вами по-справжньому твердої жіночої руки. А коли б була хіба жили б ми так погано і недолуго?.. Та ні за що!
Він звик до таких слововиливів своєї тітки, том і не звертав на них жодної уваги. Ладі ж напроти було цікаво слухати таке, і вона всмоктувала кожне слово тіткіне, немов пересохла під палючим сонцем губка, і шкодувала що так рідко буває у селі і не чує таких відвертих і яскравих висловлювань.
Візник Кузя теж мовчав. Тітка Тамара в його очах була найвищим начальством. Як захоче то й звільнить сьогодні ж і усього тільки за запашок самогону, що завжди вкруг нього в'ється, мов ті зелені помойні мухи навкруги туші у скотобойні, а захоче замовить перед бригадиром слівце, і той випише Кузьі премію — аж двадцять п'ять карбованців, на які можна пити і пити не просихаючи не один тиждень, якщо розум мати і убік крамнички не поглядати. А нащо крамнички ті, як місцеві бабці гонять бажане зілля набагато краще і міцніше за будь-яку фабричну отруту. Ось він і користується їхніми послугми. А тепер і зовсім справжня лафа настала. Минулої осені перебрался до його хатини удовиця Фрося. І зовсім не з того, що надто вже закохалася у зовсім вже підтоптаного і до того ж недолугого Кузю, а з того що її колишній чоловік, нині покійний, царство йому небесне і вічний спокій, два роки тому, перебуваючи у відключці, вщент спалив Фросіну хату, у якій двадцять років прожив у приймах. А тепер у приймах вже Фрося, і тому в усьому догоджає своєму співмешканцеві. Сама непитуща, для нього, рятівника і годувальника свого, здатна на усе, аби догодити. Ось і купляє щодня йому плящечку півлитрову. Приходить Кузя надвечір, сідає до столу, пляшчка, мов наречена чекає на нього. Ой, та як же він пестить її, свою ненаглядну, як нахиляє обережно, щоб і крапелька жодна на стіл не пролилася, а потрапила точнісенько до чарки. Вона в нього старовина кришталева, таких вже давно не виробляють, тому і дорога вона йому. Сидять вони утрьох - Кузя, Фрося і пляшечка заповітна. Ані пари з вуст. Тільки чавкання чи хрумтіння кузіне на усю кухню. І усе б добре було, та пляшечка із кожною чарочкою перехиленою все порожніє. І ось вже остання крапля стікає до кришталевої чарочки. Та чому ж так швидко скінчилося раювання, чому не лишилося, хоч на посошок. Та ні, порожня, ще мить тому жадана пляшечка, і дика нестримна лють охоплює Кузю. У нестямі хапає він пляшечку тонкошию за витончене горлишко і з усієї дурі об підлогу, або об стіну, це вже як йому заманеться. Фрося зажмурює вицвілі очиська, щоб якийсь випадковий осколок не лишив її зору. Та все минається. Кузя заспокоюється і навіть добрішає. Мурмоче щось собі під ніс. Та ненадовго, бо раптом різко хилиться убік і починає сповзати із стільця. Фрося миттю кидається до нього підхоплює під пахви і тягне до ліжка. Обережно вкладає, стягує із ніг спочатку чоботи, потім розмотує брудні портянки а наостанок вивільнює його втомлене кістляве тіло від брудних заплямованих штанів. Пиджак і сорочку він місяцями не скидає. І тому вони на ньому, мов прикипілі. Та те і добре, що не скидає, бо інакше сморід задушив би бідну Фросю. А так, хоч і не на повні легені та є їй чим дихати. Отаке візникове життя. Отакі повсякденні клопоти.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
