Найбільше вона любила поле. Воно було всим і нічим. Лякало її і приваблювало. Таке нещадно далеке. Центр порожнечі... Але безкрайнє і більш справжнє за все інше. Його можна було відчути. Вітер ніжно пестив кожну його травинку. Дзвінкий аж до крику. Він говорив з нею.Розповідав щось веселе та яскраве. Колисав... Та часом був безжальним. Тоді вона могла просто впасти у солодкі трави і чути загадковий шепіт: "Вільна... Жива... Справжня..." Подих... Ще подих... Надмірний адреналін у крові... Вона зривалась і бігла, щиро вірячи, що поле вічне.., що воно лише для неї. Вона була з цілим світом і сама. А поруч завжди було таке далеке небо. І вітер... Той самий вітер... Найкращий її друг, до якого вона була так подібна, але для нього лише ще одна травинка у цій смарагдовій безмежності. Вона була дитям степу. А поле - лише його крихітною частинкою. Тим дивним уособленням свободи. Можливо її власною утопією, але найкращим місцем для спочинку її зламаних мрій тліючих надій. Вільна... Жива... Справжня...
Найбільше вона любила поле (??). "Найбільше вона любила степ" - мені здається так краще. "Воно було всим і нічим" - "куценьке" речення. Думаю що необхідно його замінити.
А вцілому мені сподобалось - бо степ теж люблю і живу там.
А чому ви не помітили уміння Ольги будувати речення - насичені і стрімкі? ЛЯКАЛО ЇЇ І ПРИВАБЛЮВАЛО. ТАКЕ НЕЩАДНО ДАЛЕКЕ. ДЗВІНКИЙ АЖ ДО КРИКУ. Молодець!
Так воно і є. Але після прочитання все, що я виніс це поле і свобода) Мені зразу згадалося, як на екзаменах знаючи на три речення писав на дві сторінки. Але з цього інформації там більш неставало!
Воно то і нормально написано. Але як на мене бідно!
virchi: дякую за поради, але замінювати я нічого не хочу... про поле тому, що я степ ніколи насправді не бачила. максимум саме поле. а відчуття я описувала суто свої. хоча, мабуть, з професійної сторони краще було б... Архип: у мене в школі моя вчителька з української мови завжди бракувала мої твори. я писала так, як хотіла вона. початок і кінець були завжди... я їх ненавиділа і ненавиджу, бо в них не було нічого. лише інформація. я хочу виразити почуття... я не новатор, а аматор... я вчусь... бідно? мабуть, погоджусь. а може далі буде краще... Sofi і Did: дякую за те, що відчули))
Гарна мініатюра, Олю. Очевидно, не така й погана була Твоя вчителька української мови... Висловлюй почуття - так, як того хочеш, так, як на душу лягає. А коли відчуєш себе вільною, справжнім "дитям степу", - зможеш сама побачити і виправити (чи пояснити) деякі протиріччя у своєму творі. Щасти Тобі!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
2
