Влітку 1959 року постачальник кар’єроуправління Некрасов (симпатичний дідусь в круглих окулярах, імені вже не пам’ятаю) посилав до Києва вантажівку за металом і запропонував мені поїхати експедитором. Я з радістю погодився, бо ще ніколи не був у Києві, тож оформляють відрядження, дають гроші на добові витрати. Поїхали. Автомобіль ЗІЛ бортовий із одноосним причепом на кузові. Проїхали Хмельницький, проїжджаємо вже Голосків, аж стоїть на обочині дівчинка років дванадцяти і просить підвезти її до Меджибіжського повороту. Кабіна простора. Я виходжу, допомагаю їй залізти і вона сідає між водієм і мною. Їдемо, але за Голосковом було дві впадини спуск-підйом. Зараз їх майже немає, бо дорогу вирівняли, підсипали, розширили. А тоді на спуску від навантаження і сонячного тепла асфальт посунувся і утворились виступи, які називають «пральна дошка». На швидкості зверху вниз на цій «дошці» машину стало трусити, причеп, що був у кузові, зірвався з колодок і прошив кабіну металевим дишлом прямо над самісінькою головою дівчинки, дійшовши аж до переднього скла.
Доїхали ми до Меджибожа, там на якомусь підприємстві закріпили правильно причеп і поїхали до Києва. Виявилось, що на автопідприємстві, де було орендовано вантажівку, неправильно встановили причеп. Він мав стояти розвернутим на 180 градусів. Тобто колесами до кабіни, а дишлом назад. Ото ж, якби ми не взяли цієї дівчинки - сидів би на її місці я, значно вищий зростом за неї. Слава Богу! Слава дівчинці-рятувальниці! Мені повезло.
Дяку, друзі. Є в мене ще кілька нарисів, та пан Василь, власник сайту, гримає, що багато публікую за тиждень. А я спішу, бо в мене мало часу. Далі зрозумієте чому.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
