|
СПРАВЖНЯ ІСTОРІЯ КОРІННИХ ЖИТЕЛІВ АМЕРИКИ
Іван Петришин, Чикаго
![]() ![]() ![]() ![]() ![]()
ЧАСТИНА 2-А.
НАЙВАЖЛИВІШІ КУЛьТУРИ КОРІННИХ ПІВНІЧНИХ АМЕРИКАНЦІВ
При прибутті, поселенці з Європи спіткнулися з невідомим: з культурами, які мали інше світобачення, інші поняття божественного і красивого, інші моральні норми, відмінні звичаї, культи, обряди, знання. І- інший рівень розвитку цивілізації.
ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ
Учені вважають, що цивілізації корінних американців пройшли такі стадії розвитку: 1. міграційний, палео-індіанський- з Азії до Америки (40-17 тис. років тому); 2. кам'яний (кам'яні знаряддя праці, наконечники, стріли, шкребла) /перед 8 тис. роком д.н.е/; 3. архаїчна стадія розвитку (8 тис. - 1 тис. років д.н.е.): цивілізація Норте Чіко/Карал-Супе (30-18 сторіччя д.н.е.) / монументальна архітектура, ткацтво, релігія поклоніння загальним символам божеств, вирощування різних культур;
4. мезоамериканський/період розвитку лісової зони (2 тис. д.н.е. - 500 років н.е.) /Еквадор, Перу, Болівія, Колумбія, Домініканська Республіка, Каріби, Мексика (Ольмеки, Мая, Толтеки, Мікстеки, Запотеки, Ацтеки, Пурепеча); 5. класичний період розвитку (800 р. д.н.е.- 1533 р. н.е.); 6. період європейської колонізації (близько 1000 року н.е.); 7. після-колонізаційний період ( до 20 стор.); 8. сучасний період розвитку (20 -21 сторіччя).
1. ІРОКІ АБО ІРОКЕЗЦІ
Насправді, вони названі французами "іреквой" або "іреква". Вони мають також назву Оденосоні. Це- плем'я, яке проживає і нині у США і у Канаді (80 тисяч- у США, 45 тисяч- у Канаді). Розмовляють вони північними ірокезськими мовами, у тому числі, могіканською, онейда, онодаґа, чаюґа, сенека, тускарора). Багато з них спілкуються англійською або французькою.
Більшість мають релігію, знану під назвою "лонґгаус реліджин" ("реліґія довгої хати"), яка представляє релігійний рух "Кодексу Гарного Озера" або "Ґаіхвійо" (Добра Звістка).
Рух засновано 1799 р. пророком племені Сенеків Зґаньодайо (Гарне Озеро). Цей рух об'єднує і заново інтерпретує традиційні ірокезькі релігійні вірування з елементаами Християнства. Нараховують коло 5 тис. практикуючих членів цієї релігії.
Подейкують, що Ґаньода'йо, у 64 роки, отримав свої "просвітлення" у трансі, після чого він заснував цей рух, розповсюдивши його у Ньо-Йорку, Пeнсильванії і "країні Ірокезців", яка відома як Кодекс Гарного Озера. Вожді племен перевірили правильність записів із оригіналом, переклали його на мову сенеків. Багато тексту писалося з пам'яті. Вождь Корнплентер передав ""Ґайхві-ійо" (сакральний текст) у Державний Архів Hьо-Йорка для презентації. Вільям Блуск, баптиський проповідник, переклав його англійською мовою. "Код Гарного Озера, Пророка Сенеків", датований 1912 р., і має 208 сторінок. У вступові пояснюється причина створення Кодексу: ...тепер, коли біла людина прийшла на наші землі, створення ... дуже важливе...
Текст має досить aрхаїчний стиль: дуже багато оповідей подібні на біблійні розповіді, що починаються словом "ось тепер...".
У тексті йдеться про те, що слід сповідатися, у небезпеках, "одному лише Творцеві":
"Наш Творче, о вислухай мене!
Я- злиденне створіння.
Я думаю так,
то ж перестаю.
Тепер, це начертано на усі мої дні,
скільки я тут житиму,
У цьому земному світі.
Я це прорік."
[переклад з англійської- Івана Петришина]
( https://ia802205.us.archive.org/7/items/codeofhandsomela02hand/codeofhandsomela02hand.pdf)
Подаються щоденні моральні поради для подружь, про чесність та справедливість, про виховання дітей (Творець: ..."говоріть повільно і лагідно до дітей і ніколи не наказуйте їх несправедливо. якщо дитина не слухатиметься, хай мати скаже: "підійди до води, і я тебе намочу водою"... якщо на третій раз дитина не послухається, дитину треба кинути у воду. але, якщо дитина проситиме помилування, жінка не повинна її кидати у воду. якщо вона це зробить, вона поступить погано".
Повчання переплітаються із нагадуванням того, що малим дітям і дорослим розсудливість дає Творець. Це дуже цікавий текс, бо подає і вірування, і народну педагогіку, і етику...
 Ґаіхві-іо проголошується двічі на рік: у період Міжзимової Подяки (15 січня-15 лютого) і при зустрічі Шести Націй, у вересні. У вересні, у довгому будинку (ці індіанці мешкали у довгих родинних будинках, один з яких можна побачити у Філд Музеї у Чикаґо), проводять проповіді. Запрошуються проповідники з різних резервацій. Зазвичай, проповідник стає перед вогнищем і співає Пісню Сонця, щоб забезпечити добру погоду.
2. ІРОКЕЗьКА КОНФЕДЕРАЦІЯ
Ірокезька Конфедерація була створена у 12 сторіччі "Великким Миротворцем" (Сеннангаві Деґанавіда), що об'єднала 5 важливих націй Великих Озер, утворивши "Велику Лігу Миру". Кожна нація мала свою мову, територію і певні функції у Лізі. Керувала Лігою Велика Рада, зібрання 50-ти вождів/сечемів, що репрезентували групу племен. Були й саґамори- вожді, що тільки представляли окремий рід племені. Французи називали конфедерацію Ірокезькою Лігою, а британці- "П'ятьма Націями". Ліга складалася з могіканів, онейда, онондаґа, чаюґа і сенеків. Коло 1722 р., до ліги приєдналися і плем'я Тускарорів. Іншими племенами, що розмовляли ірокезькими мовами були Ірії, Сускеганноки, Гурони і В'яндоти, що проживали біля річки Св. Лаврентія та навколо Великих Озер. На південному сході були Черокі.
У більшості Ірокезців спорідненість іде по материнській лінії, як і успадкування, де діти нарoджуються у клані матері, отримуючи від неї соціальний статус. Дуже поважаються матері клану. Старійшини-жінки призначають вождя від клану і є власниками символів його влади.
![]()  ![]()  ![]()  ![]()  ![]()  ![]()  ![]()  ![]()  ![]()  Ірокезці зберегли свою єдність і зіграли велику роль в історії поселення європейців в Америці, вони мали вагу як посередники, як воїни, як мобільна сила між племенами, між племенами і поселенцями з Європи, змінюючи свої приорітети через неповне розуміння ментальності прибулих та через військові та політичні зміни усередині країни.
3. ІРОКЕЗьКА КОНСТИТУЦІЯ
Конституція Ірокезької Конфедерації відома також як "Ліга Миру і Влади". Деґанавіда і Гаявата (відомий за епосом Генрі Лонґфелло "Гаєвода": народився в племені Онондаґа, але був усиновлений могіканами. Онондаґа жили біля річки Св. Лаврентія. Гаявата був вождем, законодавцем, пророком і державним мужем, настуником Великого Миротворця (Джеґанавіди). Народився коло 1525 р.) .
Великий Закон Миру Ірокезької Конфедерційної Конституції має 117 частин.
Конституція включала деталі про організацію і про функції Ірокезької Ліги. Пояснювалися Роль Великої Ради, членства у раді, виборність і відставка, кандидатство, Вибори Вождів Сосни, Імена, обов'язки і права воєвод, жінок, кланів і спорідненості по крові, офіційний символізм, обмінної одиниці [грошей], закони усиновлення, закони еміграції, права іноземних народів, права і влада проведення війни, зрада або формального відокремлення від нації, права народностей П'яти Націй, захищені релігійні церемонії, захист Дому і похоронні промови (https://www.warpaths2peacepipes.com/native-american-indians/iroquois-confederacy-constitution.htm ).
ВЕЛИКИЙ НАРОД- ВЕЛИКА ВІРА
Ірокези вірили у Великого Духа, Творця усього. Далі, були Добрий Дух і Злий Дух. Обидва мали багато малих духів-помічників.
Добрий Дух творив усе, що є на землі доброго. Його брат-двійня, Злий Дух, був відповідальним за усе погане, що є на землі.
Віддаючи честь Доброму Духові і його помічникам, ірокезки мали можливість приєднатися до Доброго Духа після смерті. Злі духи робили усе, щоб тому перешкодити.
Деякі погані духи спричиняли хвороби. Інші- провокували погану поведінку. У ірокезців було Об'єднання Фальшивого Обличчя, завданням якого було налякати злих духів, бо вони знали, що їх убити вони не змогли б. Щоб прогнати злих духів, вони одягали маски, танцювали, брязкали та тарахкотіли тріскавками, а також співали речитативом.
Одним із поганих духів, за повір'ям, була літаюча голова. Він жив у лісі і викликав усі хвороби, які тільки міг. Якщо хтось у сні побачив літаючу голову, він мав звернутися до Об'єднання Фальшивого Обличчя і попросити у них допомоги.
Щоб прогнати літаючу голову, той, кому літаюча голова приснилася, повинен був: вирізати якесь обиччя на липі, коли обличчя вирізане, треба було зрубати дерево, частину дерева з обрисами літаючої голови треба було віднести до різб'яра по дереву, різб'яр робив дерев'яну маску за вирізаним зразком. Маски, які робили різб'ярі завжди мали спотворені лінії. Коли маска була готова, той, кому приснилася літаюча голова і його/її родина, повинні були влаштувати учту . Вони повинні були приготувати усі страви самі. Підчас учти, члени ОФО за допомогою наспівів та калатання запрошували доброго духа замість поганого духа. Маска ставала чарівною. Вона діставала здатність перетворитися на мешкання доборго духа. З того часу, маску починали цінувати і вшановувати. Вона ставала оселею доброго духа, яку повинeн був оберігати той, хто бачив сон, і- уся його родина.
Більшість недуг легко лікувалися. Якщо хтось скаржився на головний біль, то у довгому будинку проводилася церемонія, де усі веселилися. Об'єднання одягало їхні маски, танцювало і здувало попіл в обличчя страждучого. Через лічені хвилини, усе проходило. Настільки вони були сильно-діючими.
Членам Об'єднання давали як нагороду тютюн і трохи кукурудзяної каші. Це був дар від вдячної родини, яка була переконана, що страждучий був тепер вилікуваний.
Людина, яку Об'єднання вилікувало, автоматично ставала членом Об'єднання. Коли вже допомогли тобі, то й ти повинен був допомагати іншим. Це було по-ірокезьки.
Двічі на рік, Об'єднання ходило з хати до хати, наспівуючи і тарахкотячи, роблячи чимдуж більше шуму. Це було навесні і восени- очищення від поганого духа. Тарахкотілки були для того, аби вигнати будь-які злі духи, що причаїлися, які, можливо не були помічені підчас попереднього очищення.
Найбільшим анти-соціальним злом було чаклування чи відьомство (недивно- воно загрожувало усталеній реліґії: жерці-шамани не терпіли конкуренції).
Ірокезці вірили, що чаклуни разом із Злим Духом могли спричиняти хвороби, нещасні випадки, смерть або інші нещастя. Вірили, що відьми могли перетворюватися у інші речі, і їх було важко спіймати.
Не було оркемих жерців- були тільки "держателі віри", чоловіки й жінки- демократична досить віра.
СПІЛьНОТА
Ірокезці вірили у спів-працю та спів-існування: ніхто ніколи не ходив у селі голодним, бо плем'я поважало природу і звірів. Їжею ділилися навіть у найважчий час.
У давні часи, територія теперішньої Америки була покрита дикими фруктовими деревами (черешнями, шовковицею, інжиром, яблуками, грушами і персиками). Основна їжа отримувалася від обробітку землі: зерно, квасоля, дині та гарбузи). Ці три харчові продукти називали трьома сестрами.
Харчові продукти не тільки вирощували, але й збирали: дикі горіхи, фрукти, овощі, гриби, пташині та черепашині яйця. Збирали соняшник для виготовлення олії, що використовувалась для смаження їжі. Соняшниковою олією лікували рани, з неї виготовляли лосьйон від сонця чи морозу.
Дуже популярним в ірокезів був кленовий сироп, цукор з якого використовували у страві з підігрітих горіхів.
Восени, чоловіки ішли на полювання. З лука, стрілами, вони вбивали ведмедів, лосів, оленів, кролів і вовків. Вони ставили капкани на диких індиків, качок і інших птахів. Черепах вони використовували як їжу, а їхні панцирі для інших потреб. Коли вбивали тварину, ніщо з неї не пропадало: усе ішло на якісь цілі.
Сирого м'яса вони не їли. Усе, що вони впольовували, варили. Усе принесене з полювання, ділилося на усе село.
Весною, ловили рибу. Ловили її великими сітями. Рибу сyшили на вогні, а потім- висушували і зберігали. Якщо їжі було мало, чоловіки ловили рибу уночі при смолоскипах, бо світло приманювало рибу у їхні сіті.
Зберігали не тільки рибу. Для зберігання їжі робили крокви із стелажами. Зерно заплітали косами, дині підвішували до стелі.
У довгих будинках, проживало кілька сімей. Посередині будинку, було вогнище, яким ділілися усі сім'ї, що мешкали навколо вогнища. У стелі, була дірка для диму. Дим і тепло піднімалися і сушили та закопчували м'ясо, рибу і інші продукти.
Їжу також зберігали і y горщиках: сухе зерно, м'ясо і овощі. Горщики зав'язувалися корою від мишей. Горщики збергали у ямах, неподалік від житла.
Ірокезці варили хлібини з борошна кукурудзи, які подавали гарячими чи холодними. Вони також випікали хліб на глиняних дощечках.
3. "ОСТАННІ ІЗ МОГІКАН"
Могікани- мудрі люди. В них можна навчатися "лідерства": "кращий вождь - не той, хто переконує людей у своїй точці зору, а той, у чиїй присутності більшості людей легше прийти до правди"
Могікани (Каніенкегака) - найсхідніше плем'я Ірокезької Конфедерації. Історично, вони проживали на території нинішнього Нью-Йорка і по ріці Св. Лаврентія, у Квебеку та Онтаріо, у Нью Джерсі, Пенсильванії, на схід від Зелених Гір Вермонта. Могікан називали "Держателями Східних Воріт". Слово "могікан" перекликається із індіанським словом "мух-хек геек інґ” (місце їжі), що датчани передали як "могікани". Французи почули це слово як "макуа".
Традиційною реліґією Мохоків є анімізм, що каже, що усе навколо має духовну цінність. Ця релігія побудована на древньому сприйнятті добра і зла, і їх конфлікту. Багато могікан сповідує Релігію Довгої Хати.
Могікани не прийняли відразу католицизму. Багатьох католиків вони закатували. Могіканка Катері Текаквітга, донька могіканського вождя і могіканської римо-католички Таґаскуітга, стала першою індіанською святою.
| 
та
у Вас