Бути просто другом легко, справжнім другом – набагато важче, а ідеальним взагалі не можливо. Тому не варто ставити нереальні вимоги своїм друзям. Це звичайнісінькі люди, які з-поміж інших вирізняються хіба що особливою любов’ю до вашої простоти. Друзів не так вже й багато, як нам здається, тому необхідно дорожити дружбою. Втратити її легко, повернути – ні, як і довіру… Звісно, бувають миті, коли справді краще залишитися на одинці зі своїми переживаннями. Самотність потрібно розглядати, як можливість знайти себе, повірити у свої сили. Саме вона наштовхує на гарячі думки та мрії, які ми потім намагаємося втілити у життя. Проте одиноким можна бути і, перебуваючи в оточенні людей. Зазвичай це ті, хто вас не розуміє. Цей стан можна відчувати навіть поряд з другом, поділяючи його самотність. Вміння брати на себе частинку чужого горя високо цінується між людьми, особливо між друзями. Без них ніде й не примостишся у цьому житті, у цьому заплутаному алгоритмі, який підготувала для нас доля. Думка про те, що хтось завжди знайде потрібні слова, щоб допомогти морально, підтримає, зарядить позитивом тоді, коли його так бракує закладає міцну основу віри в щастя, яке і заклечається в тому, що, де б не був, які кутки Землі не освоював би, ти – не один. Поряд з твоїми думками у свідомості витають думки друзів, і у кожній мрії, народженій у серці, є місце для тих людей, які весь час оточують тебе ясним життєрадісним промінням. Друзі як вода – за їхньої відсутності погіршується самопочуття, моральний, а, отже, й фізичний стан. На міцність її з легкістю випробовують життєві негаразди, непорозуміння в стосунках, образи. Куди ж без них? Як на мене, домінуючими чеснотами в цьому випадку є не що інше, як довіра і вміння прощати. Адже всі ми люди, всі ми здатні помилятися. Тільки чомусь, помилятися і просити пробачення значно легше, ніж прощати когось за його помилки. В цьому й заключається основа справжньої дружби – уміти з розумінням поставитися до товариша в не простій ситуації, йти назустріч і постійно говорити такі необхідні для повної впевненості слова: «Я люблю тебе за те, що ти в мене є…» Бо ж так важливо для нас відчувати себе потрібним комусь. Ми настільки заклопотані, що не помічаємо тієї краси, яка оточує нас. Іноді достатньо просто поглянути у небо і знайти там не сонце, а щиру посмішку друга, ту, яка змушує і собі посміхнутися. Це вже не дозволить нам зневіритись у собі. І це не дурниці, це – життя, це ті елементарні, але такі важливі повороти долі, що здатні перевернути наш внутрішній світ, зруйнувати усі погляди і змусити подивитися навколо по-іншому, очима, сповненими чогось нового, чогось, чого іще нікому не доводилося відчувати…
Я трошки маю інші погляди. Але вони не суттєво змінюються від твоїх. Достатньо чітко все сказала. Молодець
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
Я з тобою повністю солідарна!!! 
