Хотілося зупинити мить,але вже тоді,коли вона пройшла,і шансу здійснити задумане не було...Хотілося впасти навколішки і просити повернути ту мить!Але в кого просити?В Бога, долі, фортуни, якоїсь невідомої сили?Ото ж бо невідомої...Залишалося змиритися з помилкою,змиритися з перекресленим шляхом,який так довго прочищав від інших і знищив самотужки за однісіньку мить...Залишалося тільки поночах бачити того,кого принесла б ця жадана мить,відчувати те,що з таким задоволенням відчував колись і з такою гіркотою вимучуєш зараз... Те,в чому інші бачать щастя,зараз я не смію називати цим величним словом.Для мене це тільки невдало приготована кава,яку неможливо пити через не розраховану гіркоту. Це не біль,якщо подумали,його я вже не відчуваю.Та й між іншим,біль короткий у своїй тривалості.А всі його накопичення,що безжалісно можуть роздирати роками - це суміш чого завгодно:ненависті,жалю,докору самій собі,відчаю,почуття безвихідності,самотності тоді,коли тебе оточують найближчі... Хотілося зупинити мить...хотілося безмежно.Але навіть ця безмежність не може встояти перед законами життя.Чому так важко навчитися помічати щастя не в тому,що ми шукаємо, а в тому,що в нас вже є?Помічаємо....але коли вже пізно,коли втрачаємо,і ця втрата найболючіша - втрата однієї миті,за яку віддав би ціле життя...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас