Хотілося зупинити мить,але вже тоді,коли вона пройшла,і шансу здійснити задумане не було...Хотілося впасти навколішки і просити повернути ту мить!Але в кого просити?В Бога, долі, фортуни, якоїсь невідомої сили?Ото ж бо невідомої...Залишалося змиритися з помилкою,змиритися з перекресленим шляхом,який так довго прочищав від інших і знищив самотужки за однісіньку мить...Залишалося тільки поночах бачити того,кого принесла б ця жадана мить,відчувати те,що з таким задоволенням відчував колись і з такою гіркотою вимучуєш зараз... Те,в чому інші бачать щастя,зараз я не смію називати цим величним словом.Для мене це тільки невдало приготована кава,яку неможливо пити через не розраховану гіркоту. Це не біль,якщо подумали,його я вже не відчуваю.Та й між іншим,біль короткий у своїй тривалості.А всі його накопичення,що безжалісно можуть роздирати роками - це суміш чого завгодно:ненависті,жалю,докору самій собі,відчаю,почуття безвихідності,самотності тоді,коли тебе оточують найближчі... Хотілося зупинити мить...хотілося безмежно.Але навіть ця безмежність не може встояти перед законами життя.Чому так важко навчитися помічати щастя не в тому,що ми шукаємо, а в тому,що в нас вже є?Помічаємо....але коли вже пізно,коли втрачаємо,і ця втрата найболючіша - втрата однієї миті,за яку віддав би ціле життя...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: «Ода відкритій душі» – щирий і світлий твір, де звучить любов і турбота про власну внутрішню сутність. У ньому відчувається прагнення зберегти чистоту й силу душі, яка є храмом любові та оберегом.
virchi: Кожна людина має свій хрест – власні гріхи, провини, випробування, але водночас і свою любов, мрію, пам’ять, які підтримують і ведуть уперед. Повторюваний мотив «у кожного» створює відчуття універсаль
у Вас