ПТАХ

Байдужий, успішний, легкий,
Піднесений свіжістю злету,
Підхоплений хвилею мрій,
Високий політ, - десь далеко...

Відкриті простори й світи,
І люди, що жадні на речі…
Розкинуті гори, степи,
Надії, що вкрали дитячі...

Прикуті мостами річки,
Що їх як пір’їни змиває,
Людські сподівання-свічки,
Природа не злячись ламає.

Важкі нарікання і гнів,
Сотнями тисяч бурмочуть, -
Сумирні і тихі стежки,
Від хати до хати розносять.

Собі лиш безмежно тяжкий…
За золото долі купують,
Та совісті груз не такий!
Його просто так не скасуєш!

Розкішний політ! - із землі.
Та дійсність проста для закону.
Не бачать, що для душі, -
Занурені крила у воду.

Стих вітер у серці моїм,
Наповнився спокоєм розум.
Залишив я подумки світ,
У верх, від всього - до свободи!