Коментувати також можна з та

Чт, 28.03.2024, 19:37
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1015]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [133]
Аудіовірші [49]
Українцям [2667]
Вірш-пісня [542]
Вірші про Україну [1477]
Вірші про рідний край [805]
Вірші про мову [201]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [22]
Акровірш [31]
Байка [106]
Загадки [15]
Верлібр [143]
Елегія [51]
Історичні вірші [288]
Вірш-усмішка [995]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [661]
Вірші про чоловіків [109]
Вірші про військових, армію [209]
Вірші про Перемогу, війну [408]
Вірші про кохання [3366]
Вірші про друзів [713]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [332]
Вірші про дитинство [321]
Вірші про навчання [58]
Вірші про професію [82]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [705]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1213]
Вірш-тост, вірш-привітання [114]
Для мене поезія - це [191]
Поети [272]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [290]
Щастя - ... [597]
Жінка - ... [260]
Життя... [4417]
Філософам [1292]
Громадянину [861]
Метафізика [153]
Опитування для Вас:
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 215

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Справедливий брехун

Голова колгоспу «Червона Зірка» Маковій Крутило ледве не впав із крісла, коли до його контори увійшов повітовий секретар партії, товариш Гримайло разом з секретарем місцевої організації Микитою Мекекалом, який з-позаду товариша Гримайла невинно, наче весняне ягня, дивився на голову колгоспу, нібито хотів вибачитися, що він не знав про відвідини непрошеного гостя.
«Знаю я всіх вас!.. Всі ви б раді, щоб злетіла моя голова, всі ви заздрите, що я купив собі нову машину», - подумав Крутило, але тепер не до роздумів про своїх заздрісників було. Тепер треба думати, як врятувати своє крісло. Господи, скільки він добивався і скільки натратився, поки зайняв цю посаду!.. Скільки корчаг вина та горілки носив знайомим товаришам, а про курей та качок, сметану і ковбаску, то вже нема що й говорити!.. Тільки він та його Варварка знають ціну крісла голови колгоспу. І все це може пропасти в одну мить, бо хто не знає товариша Гримайла?.. Котрий з голів колгоспу не тремтів з переляку, ледь почувши ім’я товариша Гримайла?.. І було чому боятися, бо товариш Гримайло за шість місяців змінив шістьох голів, нібито в нього такий план, кожного місяця «рубати» по одній голові, недарма перелякані голови колгоспів назвали його «Головорізом».
«Якщо він тепер почне контроль, то мені кінець!» - тремтів Маковій Крутило. Та хіба він винен, що кукурудза цього року не вродилася, що більше молока вдоїш від цапа, ніж від корів та овець з його господарства?.. Та хіба товариш Гримайло розуміє це?.. Ні, не розуміє!.. Він одне знає - гримати та кричати. Й почне з того, що я не зумів підживити грунт для врожаю, що не вмію годувати корів та овець, а після того скаже, що я саботажник, шкідник, який не приносить користі партії. І якщо після того я займу посаду бригадира, то значить, що мені пощастило...».
- Як ідуть у вас справи, товаришу Крутило?.. – запитав суворим голосом товариш Гримайло.
- Д-д-д-уже добре, Слава Богу! – перелякано відповів бідний Крутило, і враз почервонів, як рак, жаліючи, що не прожер свого язика, перед тим, як споминати Бога перед товаришем Гримайлом. Видно, сьогодні настала черга і на його голову!..
Товариш Гримайло нібито не почув подяки, принесеної Крутилом Господеві, і продовжував:
- Я дуже радий, що у вас все в порядку!.. Хотів би дуже відвідати ваше господарство, але цим дощем не знаю, чи зможу?.. Мабуть, іншим разом... – щиро жаліючи, зітхнув повітовий секретар.
«Свят, Свят єси Ти, Господи, за те, що шлеш дощ на грішних рабів твоїх!» - трохи не перехрестився Крутило. Слова товариша Гримайла заспокоїли його, і він гордо глянув на Микиту Мекекала. «Бачиш, заздріснику, ще не настав твій час радуватися моїй біді!» - говорив його погляд.
«Ну й пощастило тобі з твоїм „Слава Богу"!» - хитро посміхнувся у відповідь секретар місцевої організації, також радіючи, що все так легко обійшлося, бо інакше мав би й він відповідати перед товаришем повітовим секретарем, і тоді бозна чим закінчився б контроль Гримайла.
Та короткою була їхня радість, бо в дверях почувся стукіт. Не чекаючи відповіді і не знімаючи шапки, увійшов найлютіший їхній ворог – Данило Лопотайло.
«Який чорт приніс його саме тепер?» - ледь не скрхкнув Маковій Крутило. Микита Мекекало також злякався. Вони обидва боялися Лопотайла, бо той нераз погрожував їм, що піде до повітового секретаря, якого знає особисто, і розповість товаришеві Гримайлу про те, як ідуть справи в їхньому колгоспі. Данило Лопотайло й справді був знайомий з Гримайлом, бо він перший в селі став членом партії. Гримайло дуже поважав його за це, і тільки тому, що був неграмотний, він тепер не сидить в одному з крісел, які займають Крутило або Мекекало.
- Радий вас бачити, товаришу Лопотайло! – першим привітався Гримайло і міцно потиснув тому руку. Ми тут якраз розмовляємо з товаришем Крутилом, і я дуже радий, що у вас добре йдуть справи!... Рад би почути і вашу думку, товаришу Лопотайло! ...
Маковій Крутило і Микита Мекекало остовпіли з переляку. Те, що міг налопотати Лопотайло, могло довести їх до великої біди.
- Та про що вам розповісти?.. – запитав радий Лопотайло.
- Ну розкажіть мені про ваших корів, овець і про врожай. Напримір, яка у вас кукурудза?..
«Все, кінець!..» - подумав Крутило.
- Та в нас корови стоять в стайні, наче книжки на полиці бібліотеки...
- А вівці, які у вас вiвцi?..
- Та хіба то вівці?.. То леви, не вівці!.. – трохи не крикнув Лопотайло.
- А кукурудза?.. – поцікавився задоволений почутим товариш Гримайло.
- В нас кукурудза, як телеграфні стовпи!.. – говорив розпалений Лопотайло.
Крутило з Мекекалом розгубилися. Чому Данило Лопотайло, який все погрожував, що донесе на них товаришеві Гримайлу, тепер так хитро, мудро та вдало бреше, щоб захистити їх?..
На прощання товариш Гримайло довго і міцно тиснув руку Маковію Крутилу, хвалив його і обіцяв, що в газеті напише, щоб з нього брали приклад й інші голови колгоспів.
Ввечері Крутило з Мекекалом влаштували гостину з нагоди такої вдачі, запросили і Данила Лопотайла.
- Дякую тобі, «товаришу» Лопотайло, що ти так мудро сьогодні збрехав товаришу Гримайлу і він тобі повірив. Ти найбільший брехун нашого села, Даниле! – напівп’яний Крутило луснув Лопотайла по плечу.
- Хто б повірив, що ти на нашому боці?.. Ми думали, що ти йому скажеш всю правду!.. – розсміявся Микита Мекекало.
- Як?.. Я ж не брехав нічогісінько товаришеві Гримайлу, я йому чисту правду сказав! – здивувався Лопотайло, не розуміючи чому його називають брехуном.
- Ха-ха-ха!..- розсміявся Маковій Крутило. - Ти молодець, Даниле!.. Ха-ха-ха!.. Так брехати я не зміг би!..
- Корови, як книжки на полиці бібліотеки!.. Ха-ха-ха!... – розсміявся й Микита Мекекало.
- Вівці - не вівці, а леви!... Ха-ха-ха!.. – плескав себе по колінах Крутило.
- А кукурудза, як телеграфні стовпи! – додав Мекекало.
- Та хіба це брехня, хіба наші корови, не стоять в стайні, як книжки в бібліотеці?.. Приперті одна до іншої, тільки шкіра та кості, спробуй вивести одну, то поваляться всі!.. – розсердився Данило Лопотайло. - А вівці?.. Хіба то віці?.. Та ж на них навіть вовни немає, тільки трохи на шиї, та на хвості, як у левів!.. – розкричався Лопотайло. - А щодо кукурудзи, то вона зійшла так рідко, як телеграфні стовпи, п’ятдесятиметрова відстань поміж стеблинами!.. Чорт би вас забрав!.. Ви ще мене брехуном робите?!.. – плюнув сердито Данило Лопотайло і покинув «партійну гостину», грюкнувши за собою дверима.

Голова колгоспу «Червона Зірка» Маковій Крутило ледве не впав із крісла, коли до його контори увійшов повітовий секретар партії, товариш Гримайло разом з секретарем місцевої організації Микитою Мекекалом, який з-позаду товариша Гримайла невинно, наче весняне ягня, дивився на голову колгоспу, нібито хотів вибачитися, що він не знав про відвідини непрошеного гостя.
«Знаю я всіх вас!.. Всі ви б раді, щоб злетіла моя голова, всі ви заздрите, що я купив собі нову машину», - подумав Крутило, але тепер не до роздумів про своїх заздрісників було. Тепер треба думати, як врятувати своє крісло. Господи, скільки він добивався і скільки натратився, поки зайняв цю посаду!.. Скільки корчаг вина та горілки носив знайомим товаришам, а про курей та качок, сметану і ковбаску, то вже нема що й говорити!.. Тільки він та його Варварка знають ціну крісла голови колгоспу. І все це може пропасти в одну мить, бо хто не знає товариша Гримайла?.. Котрий з голів колгоспу не тремтів з переляку, ледь почувши ім’я товариша Гримайла?.. І було чому боятися, бо товариш Гримайло за шість місяців змінив шістьох голів, нібито в нього такий план, кожного місяця «рубати» по одній голові, недарма перелякані голови колгоспів назвали його «Головорізом».
«Якщо він тепер почне контроль, то мені кінець!» - тремтів Маковій Крутило. Та хіба він винен, що кукурудза цього року не вродилася, що більше молока вдоїш від цапа, ніж від корів та овець з його господарства?.. Та хіба товариш Гримайло розуміє це?.. Ні, не розуміє!.. Він одне знає - гримати та кричати. Й почне з того, що я не зумів підживити грунт для врожаю, що не вмію годувати корів та овець, а після того скаже, що я саботажник, шкідник, який не приносить користі партії. І якщо після того я займу посаду бригадира, то значить, що мені пощастило...».
- Як ідуть у вас справи, товаришу Крутило?.. – запитав суворим голосом товариш Гримайло.
- Д-д-д-уже добре, Слава Богу! – перелякано відповів бідний Крутило, і враз почервонів, як рак, жаліючи, що не прожер свого язика, перед тим, як споминати Бога перед товаришем Гримайлом. Видно, сьогодні настала черга і на його голову!..
Товариш Гримайло нібито не почув подяки, принесеної Крутилом Господеві, і продовжував:
- Я дуже радий, що у вас все в порядку!.. Хотів би дуже відвідати ваше господарство, але цим дощем не знаю, чи зможу?.. Мабуть, іншим разом... – щиро жаліючи, зітхнув повітовий секретар.
«Свят, Свят єси Ти, Господи, за те, що шлеш дощ на грішних рабів твоїх!» - трохи не перехрестився Крутило. Слова товариша Гримайла заспокоїли його, і він гордо глянув на Микиту Мекекала. «Бачиш, заздріснику, ще не настав твій час радуватися моїй біді!» - говорив його погляд.
«Ну й пощастило тобі з твоїм „Слава Богу"!» - хитро посміхнувся у відповідь секретар місцевої організації, також радіючи, що все так легко обійшлося, бо інакше мав би й він відповідати перед товаришем повітовим секретарем, і тоді бозна чим закінчився б контроль Гримайла.
Та короткою була їхня радість, бо в дверях почувся стукіт. Не чекаючи відповіді і не знімаючи шапки, увійшов найлютіший їхній ворог – Данило Лопотайло.
«Який чорт приніс його саме тепер?» - ледь не скрхкнув Маковій Крутило. Микита Мекекало також злякався. Вони обидва боялися Лопотайла, бо той нераз погрожував їм, що піде до повітового секретаря, якого знає особисто, і розповість товаришеві Гримайлу про те, як ідуть справи в їхньому колгоспі. Данило Лопотайло й справді був знайомий з Гримайлом, бо він перший в селі став членом партії. Гримайло дуже поважав його за це, і тільки тому, що був неграмотний, він тепер не сидить в одному з крісел, які займають Крутило або Мекекало.
- Радий вас бачити, товаришу Лопотайло! – першим привітався Гримайло і міцно потиснув тому руку. Ми тут якраз розмовляємо з товаришем Крутилом, і я дуже радий, що у вас добре йдуть справи!... Рад би почути і вашу думку, товаришу Лопотайло! ...
Маковій Крутило і Микита Мекекало остовпіли з переляку. Те, що міг налопотати Лопотайло, могло довести їх до великої біди.
- Та про що вам розповісти?.. – запитав радий Лопотайло.
- Ну розкажіть мені про ваших корів, овець і про врожай. Напримір, яка у вас кукурудза?..
«Все, кінець!..» - подумав Крутило.
- Та в нас корови стоять в стайні, наче книжки на полиці бібліотеки...
- А вівці, які у вас вiвцi?..
- Та хіба то вівці?.. То леви, не вівці!.. – трохи не крикнув Лопотайло.
- А кукурудза?.. – поцікавився задоволений почутим товариш Гримайло.
- В нас кукурудза, як телеграфні стовпи!.. – говорив розпалений Лопотайло.
Крутило з Мекекалом розгубилися. Чому Данило Лопотайло, який все погрожував, що донесе на них товаришеві Гримайлу, тепер так хитро, мудро та вдало бреше, щоб захистити їх?..
На прощання товариш Гримайло довго і міцно тиснув руку Маковію Крутилу, хвалив його і обіцяв, що в газеті напише, щоб з нього брали приклад й інші голови колгоспів.
Ввечері Крутило з Мекекалом влаштували гостину з нагоди такої вдачі, запросили і Данила Лопотайла.
- Дякую тобі, «товаришу» Лопотайло, що ти так мудро сьогодні збрехав товаришу Гримайлу і він тобі повірив. Ти найбільший брехун нашого села, Даниле! – напівп’яний Крутило луснув Лопотайла по плечу.
- Хто б повірив, що ти на нашому боці?.. Ми думали, що ти йому скажеш всю правду!.. – розсміявся Микита Мекекало.
- Як?.. Я ж не брехав нічогісінько товаришеві Гримайлу, я йому чисту правду сказав! – здивувався Лопотайло, не розуміючи чому його називають брехуном.
- Ха-ха-ха!..- розсміявся Маковій Крутило. - Ти молодець, Даниле!.. Ха-ха-ха!.. Так брехати я не зміг би!..
- Корови, як книжки на полиці бібліотеки!.. Ха-ха-ха!... – розсміявся й Микита Мекекало.
- Вівці - не вівці, а леви!... Ха-ха-ха!.. – плескав себе по колінах Крутило.
- А кукурудза, як телеграфні стовпи! – додав Мекекало.
- Та хіба це брехня, хіба наші корови, не стоять в стайні, як книжки в бібліотеці?.. Приперті одна до іншої, тільки шкіра та кості, спробуй вивести одну, то поваляться всі!.. – розсердився Данило Лопотайло. - А вівці?.. Хіба то віці?.. Та ж на них навіть вовни немає, тільки трохи на шиї, та на хвості, як у левів!.. – розкричався Лопотайло. - А щодо кукурудзи, то вона зійшла так рідко, як телеграфні стовпи, п’ятдесятиметрова відстань поміж стеблинами!.. Чорт би вас забрав!.. Ви ще мене брехуном робите?!.. – плюнув сердито Данило Лопотайло і покинув «партійну гостину», грюкнувши за собою дверима.


Додав: traistamihai (07.06.2010) | Автор: © Михайло Трайста
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1502 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
Михайло, завжди з радістю чекаю ваших нових оповідань!!! У вас дуже гарний виклад. Вмієте тримати увагу читача. Маєте тонке відчуття гумору!!! up Історії ваші правдиві і герої виписані живі!!! hands hands hands hands hands
avatar
Михайло, у вас там вийшов дублікат твору!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ivanpetryshyn: А, що ви від них очікували?
Вони ж мусять якось Ванькам і Ксюшам пояснити,
чому вони почали війну з Україною
і чому це- "правильно".

virchi: Зараз російська пропаганда звалює теракт на Україну. І не дивно - в усіх бідах на болотах "винні" українці та американці

virchi: Дякую за розміщення додаткових лінків - і на текст, і на відео в Ютубі, щоб розуміти мелодію!


     


Форма входуу
Логін:
Пароль:
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz