З її очей
він пив солодкий нектар кохання і п*янів. Вона ж,як вихована панночка ,називала
його на *ви*,поволі рвучи чоловіче серце,не залишаючи надії на порятунок.
Він. – Тобі не хочеться йти від мене?
Вона. – Ні,але я мушу.(тихо
зітхає)
Він. – Чому так сумно?
Вона. – Не знаю.(здвигує
плечима)
Він. – Можливо,ти чогось не доказуєш?
Вона. – Можливо.
Він. – То,що трапилось?Скажи і
я оте *можливо*розчавлю,як дощового черв*яка,що лізе по дорозі і сам не знає
куди.
Вона. –Я боюсь говорити ,бо
мені перед власним сумлінням буде ніяково.
Він. – То дивись мені в очі і подумки
говори. Я почую. Адже є підсвідомий рівень.
Вона. – Так,мабуть,це краще
ніж…
Він. – Іди сядь поряд. Я пригорну
тебе,як дитину. Хоча…
Вона. — Ви хотіли сказати,що я
дитина і є?Якщо для батьків,то ви маєте рацію,а стосовно вас,--трішки
помовчала,--я доросла,-- швидко вимовила останнє слово і замовкла.
Він. – Але ж твої батьки такі,як мої
діти . І зрештою…
Вона не дозволила
договорити,торкнувшись гарячою долонькою його
зашкарублих губ.
Вона. – Мені не хочеться йти
від вас. І літа – не завада. Знаходячись поряд я відчуваю спокій і затишок.
Коли торкаюсь ваших рук з душі зникає тривога.
Мені
,чомусь,завжди хочеться скрутитись клубочком у ваших теплих долонях і ніжитися
в них,мов киця на сонечку.
Він. Але ж це,на жаль,не
можливо.
Вона. – Знаю. А ще я уявляю
себе зернятком. А ви той грунт,в якому проросту і згодом заквітчаю вас.
Він. – Тобі б
вірші писати,а не…
Вона. –А не що?,--вхопилась в незакінчену
думку чоловіка.
Він. – Та так,нічого,--він
глянув їй у очі.
Вона. — Господи! Навіщо я вам
все це говорю?
Він. – Ти вірно робиш. Говори, говори.
Я ладен тебе слухати вічність. Твій голос знімає рутину буденності з моєї
душі,очищає кров від песимізму і зневіри в самого себе. Я ладен виплекати із
зерня радісну квіточку,що грітиме теплом і даруватиме мені радість існування на
цій Землі.
Вона схилила голову йому на плече,посміхнулася
і закрила оченята.
Він. – Дозволь пригубити молоде
вино,що так спокусливо виграє на нотках кохання.
По його щоці,мов зіронька з неба,покотилась
сльоза і впала ... На щастя.
Складна штука життя.Спробуй ,знайди ту стежечку ,де твоя половинка ходить...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к